0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Бізнес-мама: Мар`яна Савка

Холдинг емоцій !FEST

Мар'яна Савка — не лише відома поетеса та письменниця для дітей, не лише обличчя “Видавництва Старого Лева”, і не просто молода мама. Вона — генератор неймовірних ідей та велика мрійниця. У цій історії читайте про те, як їй вдається керувати видавництвом, яке розвивається чи не найактивніше в Україні, піклуватися про 8-місячного синочка Северина і продовжувати робити улюблену справу — творити.

Чи вважаєте себе бізнес-мамою?

Ні, не вважаю. Бізнес-мама — це така мама, яка усе вміє планувати і організовувати, звіряє усе зі списком з блокнота, а дитина в неї за графіком їсть, спить, бавиться, отримує додатковий розвиток. Мама тим часом вирішує свої справи. У мене в житті все не так чітко структуровано, можна назвати це творчим хаосом. Северин коли хоче, тоді й їсть, коли хоче, тоді бавиться – хоч поки що лягає спати з досить чітким інтервалом. Я підлаштовуюсь під його графік і поміж його особистими потребами намагаюсь встигнути ті речі, які важливі для мене і видавництва.

Але також маю надійних помічників. У першу чергу, це мій чоловік, Микола Шейко, який зараз займається керівними процесами у видавництві. Коли дитина дозволяє займатися справами, використовую цей час на обговорення ідей з нашою командою, на творче спілкування. Люди в нас доволі самостійні. Тому мені наразі вдається працювати таким собі натхненням, а не менеджером (сміється).

Ніколи не вважала себе бізнес-леді, і мені було трошки дивно, коли двічі увійшла до переліку 100 найвпливовіших жінок України. Звісно, певної впливовості своєї можу не заперечувати, хоча не як бізнес-леді. Я мама, і не лише своїй дитині. В мені є оцей елемент соціального материнства.

Натхнення не потребує такого планування, як менеджер, чи не так?

Я раніше думала, що цей період, коли дитина забирає всю увагу, і ти вже не належиш собі як творча одиниця, як поет, - може затягнутися. Але тут дуже важливо придумати собі якесь цікаве заняття. І от кілька днів тому я придумала один дуже творчий проект і запропонувала його розділити свої подрузі — поетесі Маріанні Кіяновській. Як на мене, це буде дуже цікаво і незвично: це книжка, яка твориться онлайн, у Facebook, і всі можуть стати свідками її творення. Кожного дня ми з Маріанною виставляємо по віршу і, таким чином, ми пишемо цю книжку впродовж місяця. Вона зараз у Литві, я — у Львові. Це листування-віршування, яке буде книжкою.

Я переважно пишу, коли годую Северина. Тоді однією рукою клацаю по телефону, записую думки, які зринають в моїй голові. Так я зрозуміла, що можна поєднувати якісь речі. Наприклад, з годуванням можна поєднувати читання. Можна продумувати стратегію, обдумувати якісь ідеї. Не завжди виходить, але часом це можливо.

Чи було вам складно переформатувати роботу з функцій менеджера до функцій натхнення, як ви себе називаєте?

Менеджером я завжди була більше по неволі :) Я — людина творча, моя головна функція — придумувати ідеї і запалювати ними інших, аби вони також в них вірили, аби ці ідеї отримували розвиток.

Коли у моєму житті траплялись моменти, що я відходила від цієї функції, починала займатися дрібними речами, дрібними процесами, вони мене поглинали. Це не для мене. Дуже класно, що у видавництва з'явилася повноцінна команда, і я можу використовувати свій потенціал на творчість, не намагаючись його подрібнити на інші процеси.

Взагалі, я вважаю так: “Що сміливіше ти хочеш, то все більше можливостей це реалізувати ти отримуєш”. Всесвіт підхоплює тебе, підкидає тобі ідеї, людей, рішення :)

Северин приніс вам натхнення на якісь речі, які ви досі не робили?

Дитина взагалі для кожної жінки — це найбільше щастя, найвища тривога і найглибша любов. До дитини треба бути дуже близько і водночас не прив'язувати її до себе. Це велике диво, коли поряд з тобою росте цілий всесвіт!

Іноді батьки переопікуються дітьми, забагато часу і зусиль витрачають на “виховний процес”, але виховувати дитину, як на мене, - це жити поруч, насолоджуватися присутність одне одного, бути другом і опорою, а все інше в дитині закладається комунікацією і навколишнім світом. Переконана, це має бути максимально природний процес.

Я поки що не читаю спеціальної літератури “для мам”, а ще не дуже люблю заходити на усілякі мамські спільноти і форуми, бо, здається, там панує якийсь невроз (сміється).

Северин дуже часто буває з Вами на роботі. Як проходить Ваш спільний день?

Якщо ми встигаємо зібратися на роботу, зварити усі каші перед першим денним сном, то ми вже перед 10:00 в офісі. Тут він набагато спокійніший, аніж вдома. Він розуміє, що тут треба поводитися стриманіше, тут багато людей. Коли ми вдома, Северин вважає, що я у повному його розпорядженні. А тут я навіть встигаю поїсти (сміється). Вдома це значно складніше. А взагалі, мені хочеться багато нового робити, щось пробувати, навіть плету для Северина светрик (дивна затія, якщо зважити на той факт, що його бабуся кожного тижня купує йому новий :)

Тобто бути ефективною на роботі навіть з такою маленькою дитиною — цілком реально?

Так! Коли він спить, та й, зрештою, навіть коли не спить, він дає нам можливість працювати на нарадах, спілкуватися з дизайнерами, редакторами, вирішувати щось. Його люблять усі у видавництві, він це відчуває, відповідає взаємністю, йде до усіх на руки :) Северин був зі мною на презентаціях для дітей, і попри те, що вони галасливі, він їх не боявся. Ми виховуємо дуже комунікабельну дитину.

А поява Северина змінила якось вашу творчість? Може захотіли щось нове чи по-новому розкрити у своїх книжках?

Думаю, це не пов'язано з появою Северина. Мені завжди подобалася дитяча література, я завжди була занурена у неї. Перший період роботи “Видавництва Строго Лева” був періодом дитячої та підліткової літератури. Мені дуже подобається досі читати такі твори, і ми хочемо зберегти за собою планку видавництва, яке багато видає для дітей. Але неуникненним є видання книг і для дорослих, тож ми стали універсальним видавництвом.

Син уже також реагує на книжки, на окремих промальованих героїв у них. Але після читання він мусить одразу цю книжку пожувати :)

Днями здаю в друк свою нову дитячу книгу, яка називається “Тихі віршики на зиму”. Це різдвяні, зимові, дуже теплі і затишні вірші з ілюстраціями Ольги Кваші. Сподіваюся, до Книжкового Арсеналу Олена Левська домалює ще одну книгу моїх віршів, яка вже давно в роботі, це “Колисанки і дрімливі вірші”. Поки мені не вдається заколисувати Северина колисковими, а в мене їх в арсеналі чимало. Найбільше йому зараз співає тато, і пісеньку “ага-га-угу-гу” Северин значно краще сприймає, ніж якусь мелодійну старовинну колискову.

Також я зрідка пишу пісні (придумую мелодії). Серед них є і колискова. Може, якось буде натхнення від Северина — і я захочу це записати і навіть виконати.

Проектів та ідей взагалі має бути багато, завжди варто думати, що можна зробити ще щось. Література — неймовірний простір для фантазії!

До речі, ще одну книжку думаю зробити до наступного Форуму видавців у Львові, вона має назву “Родинна абетка”. Абетка – дуже цікавий жанр, дві абетки від ВСЛ вже мають великий успіх у читачів. Наступна буде особлива тим, що кожне гасло буде крутитися довкола якогось родинного слова: “мама”, “бабуся”, “сім'я”, “Україна”. Тобто буде книжечка маленького родинного патріотизму, має вийти цікавою!

Як відпочиваєте і чи встигаєте взагалі це робити з появою Северина? Адже видавництво рухається такими швидкими темпами!

Це питання ще до появи Северина було дуже складним (сміється). Навчившись працювати, ми ніяк не можемо освоїти оту другу сторону медалі, навчитися гарно відпочивати, аби отримати справжню насолоду від відпочинку, аби відпочинок мав смисл.

Мені дуже подобається, коли ми знаходимо момент і їдемо до родини, у містечко, де я народилася. У мого брата і його дружини там є дуже гарний будинок із садком, багато дерев та квітів, прекрасна блакитна тераса, де можна сидіти і розмовляти, про що завгодно. І, головне, там є мій брат Руслан, Северинів вуйко, і його дружина Руслана, хрещена мама Северина, які беруть його на руки і носять, забавляють, в той час як мама відпочиває, п'є каву. Тоді я гарно релаксую. Коли він трошки підросте, я б хотіла мандрувати з ним у якісь гарні європейські міста, і ще дуже хочеться до води, хочеться на море, я його давненько не бачила.

На жаль, не вмію організовувати відпочинок у якомусь звичному ритмі, найбільше моє досягнення — приготувати вечерю для друзів і відпочити у їхньому колі... Ще маю ідею — хочу запросити няню.

Тобто, окрім чоловіка і колег на роботі, наразі ніхто вам не допомагає?

Ніхто. Дивовижно, але перші, найважчі місяці ми якось витримали. Вже понад 8 місяців малому, а ми живі (сміється). Моя мама живе у Тернополі і була б рада допомагати, але на це не дуже є час. Тому наразі це ми з чоловіком і “Видавництво Старого Лева”, видавництво няньок Северина :)

Що б Ви сказали людині, яка вагається між роботою і сім'єю, народженням дитини? І чи треба це протиставляти так категорично?

Поки немає дітей, важко зрозуміти, що тиотримуєш, а що втрачаєш з їх появою. Буває, дитина хворіє і це важке випробування для батьків. Але те, що дитина дає, неможливо переоцінити...

Та коли говорити про бізнес-організацію свого життя, дитина дає стимул до усього. Ти мусиш поглянути на своє життя як хороший менеджер і допрацювати те, що в тебе ще не допрацьовано. Бо коли ти сам, ти такий, як студент :) Все ніби попереду, можна тут “перебитися”, тут щось не доробити. Але як тільки з'являється дитина, ти починаєш усе робити для неї, дбати про побут, про своє здоров'я, адже дитина повинна мати здорових, активних батьків.

Ще я сподіваюсь, що, коли Северин виросте, він піде зі мною танцювати танго. Маю таку таємну мрію :) Сумніваюсь, що його батько захоче піти на танці. Взагалі, хочеться усього і багато!Дитина не закриває для матері горизонтів, а навпаки, надихає на нові ідеї.

І допомагає розставити пріоритети...

Дитина дуже чітко розставляє пріоритети. А ще й примушує тебе відмовлятися від своєї неулюбленої роботи, не витрачати на неї часу, запрошувати помічників :)

Розкажіть про свої мрії. З появою Северина їх напевно побільшало?

Мрій у мене багато, серед них мрії глобального масштабу, але є й про особисте. Наприклад, про суспільство, в якому хочеш жити. Це мрія чи ні? Напевно, так. Ти хочеш, аби довкола тебе були привітні, уважні люди, щоб це було місто, яким хотілося б пишатися у всьому, щоб на дорогах були ввічливі водії, які б поводились достойно, мрієш приходити в медичний заклад і не страждати від того, що там панує жахливий хаос і... дуже погано пахне. Це теж мрія (частково вже реалізована, я намагаюся отримувати послуги лише у приватних клініках). Мені дуже хочеться побачити живою те життя, про яке ми мріяли так багато років.

А з іншого боку, є дуже конкретні мрії-ідеї, які мають стати справами. Вони абсолютно досяжні, це я мушу зробити, разом з чоловіком, командою ВСЛ, з партнерами. Мрію, аби “Видавництво Старого Лева” мало мережу клубних книгарень-ресторанів, де б відбувалися родинні зустрічі, був би креативний простір для гарного спілкування. Я знаю, як це мало б виглядати, і мені дуже хотілося б це втілити не лише у Львові, але й в інших містах. Це досяжні речі, головне мати біля себе людей, які в це повірять і зроблять правильні кроки для реалізації цих ідей.

Тепер, з появою Северина, мрію і про Садочок Старого Лева. Бо насторожує цей запис у дитсадки, коли дитина ще не народилась, а вже варто ставати на чергу... Хотілося б, щоб це був садочок, який сповідує цінності і стандарти спілкування і співжиття, які ми плекаємо у невеличкому світі Старого Лева. Мрію жити в соціумі, який сповідує подібні цінності.

 

Довідка: Видавництво Старого Лева засноване 2001 року. Холдинг емоцій !FEST є партнером у розвитку ВСЛ.

Вам може бути цікаво
Джуді Муді - детектив
Мінлива хмарність: три зворушливі історії для підлітків і не тільки
Безкоштовна кур`єрська доставка по Львову
З музикою легше: мелодійні книги
Знижки на дитячі книжки до 40%!
Даруємо знижку на книжку тижня: «Лексикон львівський: поважно і на жарт»
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати