Барви літа: чотири книжки про канікули
Творці дитячої літератури написали достатньо історій про «шкільне життя» своїх героїв. Якщо вже місце пригодам знайшлося під час сидіння за учнівською партою, годі й казати про канікули. Щоправда, літо у кожного своє. Для когось воно проходить у думках про перше кохання, а хтось вигадує стратегію усунення набридливого залицяльника. Хтось добровільно вирушає на відпочинок до маленького села, а хтось мріє якнайшвидше опинитися у центрі галасливої столиці. Про те, як канікули можна провести не лише за комп’ютером пропоную дізнатися з книжкового огляду.
Олена Нестеренко, Букмоль
«З води у воду», Оксана Лущевська
11+
«Вода забирає усі негаразди» та «плавати – це очищати думки і вимивати дурниці», — розмірковує 10-річна Данка, яка мріє переплисти місцевий ставок Сахарку. Дивні думки як для дитини такого віку, чи не так? Однак цілком виправдані. Про те, що в житті буває важко Данка знає не з книжок і не з теленовин. Дівчинці вистачає «живих прикладів». Перший — стомлений і зажурений тато, який не може влаштуватися на роботу за фахом та вимушений підробляти таксистом, щоби приносити у сім’ю хоч небагато грошей. Другий приклад — її сусід Сашка, який нещодавно повернуся додому після року війни на Донбасі. Дитинство Данки не є безтурботним, однак більшості проблем вона навчилася давати раду. Окрім однієї – їй досі невідомо, як боротися із надмірною увагою на два роки молодшого залицяльника Боді. Достатньо того, що через хлопця вона вимушена терпіти кепкування, так він іще може зірвати усі плани на підкорення Сахарки! Данка розуміє, що так далі тривати не може і вирішує підговорити розбишаку на прізвисько Скретч позбутися Боді. З цього моменту і починається найцікавіше, однак не спішіть лякатися – жодного криміналу.
Епізод, коли дитина зображає на мосту гранату та підписує картину «Ні війні!», значо красномовніший за будь-які уроки патріотичного виховання у школі.
«З води у воду» – це, насамперед, книжка про справжню дружбу, про почуття, яке було, є і залишиться вічним за будь-яких обставин. Навіть якщо історія відбувається не у мирний час. Авторка Оксана Лущевська, розповідаючи в одному з інтерв’ю про свою книгу, наголошувала – свідомо позбавила героїв інфантильності, адже далеко не в кожного роки дитинства проходять райдужно. Не кажучи вже про сьогоднішні реалії, коли певні території України є тимчасово окупованими, а на Сході йде війна. Жага зобразити все реалістично простежується протягом усієї книги. Навіть Скретч, чиї графіті-роботи викликають у Данки захоплення, не просто розмальовує стіни, а «закладає меседжі». Епізод, коли дитина зображає на мосту гранату та підписує картину «Ні війні!», значо красномовніший за будь-які уроки патріотичного виховання у школі. Втім, деякі судження звучать з уст маленьких героїв – нехай і передчасно дорослих – доволі своєрідно. Як приклад наведу розмірковування Данки: «Я теж, може, хотіла б у когось закохатися, але якось поки не траплялося. Не те, щоб я геть байдужа. Але ж мені не до цього. У мене є плавання. І ще раз плавання». Безтурботність, що межує з інфантильністю і виникає у дітей, чиї проблеми вирішують виключно батьки – це одне. Але навіть за складних реалій, хіба може зникнути дитяча безпосередність? Можливо, проблема вибору між кар’єрою та коханням у Данки таки виникне, але, ймовірніше за все, років через сім.
Оксана Лущевська З води у воду / текст Оксани Лущевської, ілюстрації Оксани Були. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 128 с.
«Мій друг Персі, Баффало Білл і я», Ульф Старк
9+
Літні канікули – пора, яка у багатьох дітей та підлітків асоціюється з тотальним байдикуванням. У хлопчика Увве з невеличкого шведського містечка навпаки – разом зі збільшенням вільного часу додалося і клопотів. Адже, як зізнається сам герой, «кохання – це така штука, що весь час спонукає людину щось пригадувати: чийсь погляд, стрибки у воду, сміх…». Усе би нічого, але через думки про дівчинку Пію Увве геть забуває, що запросив найкращого друга Персі в село до свого дідуся. Старигань Ґотфрід – людина специфічна і непередбачувана. Буревій негативних емоцій може спровокувати будь що: і равлики на полуничній грядці, і джміль, що заважає спати, і намет біля двору будинку. Тож, цілком логічно припустити, що приїзду галасливого розбишаки він не зрадіє. Втім, Персі без надмірних зусиль вдається завоювати прихильність і дратівливого діда Увве, і, найголовніше, – Пії. Відтоді дружба хлопчаків, які разом рахують кількість дідусевих «пуків» та лякають дорослих розповідями про черв’яків у шматочках смаженого м’яса, тільки міцнішає. Вони не змагаються між собою за серце Пії – Персі намагається довести щирість своїх почуттів, роздаючи другу поради, як швидше забути дівчину. Увве, тим часом, поводиться так, як і належить нещасному закоханому: сумує і боїться повторити долю свого похмурого дідуся…
Окрім клопотів довкола любовного трикутника, Увве і Персі проводять час за «типовими» хлопчачими розвагами: ловлять рибу, полюють на жуків, грають в індіанців. А ще – з захопленням слухають історії діда Ґотфріда про хороброго мисливця Баффало Білла. Цьому загадковому персонажеві у книжці Старка відведено окрему роль. Але щоб розгадати цю інтригу, вам доведеться прочитати книжку.
На завершення хочеться сказати, що цю книжку Ульфа Старка можна впевнено поставити на одну поличку з «Алісою у Країні Див» Керолла, «Маленьким принцом» Екзюпері та новелами О. Генрі. Тобто поряд із такими творами, які за програмою чомусь рекомендують читати дітям у середній школі, хоча всю глибину цих книжок починаєш розуміти у більш дорослому віці.
Єдине, що навряд чи заслуговує на схвалення, так це те, як часто у тексі згадуються сигарети «Честерфільд». Причому палять їх діти. Хтось може заперечити, ніби така практика існує і в Україні, а книжки Старка лише відображають дійсність і позбавлені моралізаторства. Однак все одно не зрозуміло, навіщо акцентувати увагу на згубній звичці так часто. Хіба що для того, щоби змусити читачів побачити проблему, а не заплющувати на неї очі?
Ульф Старк Мій друг Персі, Баффало Білл і я / Ульф Старк ; пер. з швед. Галина Кирпа. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 208 с.
«Тринадцятий місяць у році», Галина Кирпа
11+
Уміння турбуватися про дитину, не обмежуючи свободу її дій, є одним з найважчих і водночас найважливіших для батьків. От і письменники доволі часто називають процес написання книжки «народженням», а літературних героїв своїми «дітьми». Тож, і я надалі дозволятиму собі такі паралелі.
Головна героїня книжки «Тринадцятий місяць у році» десятирічна Катруся – дуже цікава персонажка. Вона кмітлива, добра і співчутлива дівчина. Катруся не схожа на сучасних дітей, що живуть у великих містах. Через зайнятість батьків, вона проводить майже весь час у селі із дідусем та бабусею, яку називає Баболею. Дівчинка любить писати паперові листи і страшенно не хоче дорослішати, бо обожнює сидіти у тата на плечах і ловити пальцями небо. А ще Катруся любить «думати про те, чого не буває» – зокрема, про равликів узимку і як найстарший з них вирушає у мандри, коли йде дощ.
У книзі повісті не йдеться про якісь карколомні пригоди, немає тут ані чарівних створінь, ані казкових гаджетів. Лише історія дівчинки, чий щирий, безпосередній погляд на світ зворушує читачів і заохочує їх читати далі. Однак періодично голос персонажа витісняється авторським. Катруся, яка щиро дивується, чому тато не називає маму «жабкою» (може боїться, щоб мамі не закортіло знову стати царівною-жабою?), так само вільно може сказати, що вічно зайняті батьки її на хутір до бабусі «спровадили». При тому, що прояви злостивості дівчинці абсолютно не притаманні. Найчастіше, саме тоді, коли є ризик, що Катрусю образять, голос Галини Кирпи починає звучати гучніше. Пам’ятаєте люблячих мам, які у житті можуть за своїх дітей і «вуха надерти»? Якщо ж ти письменниця, провчити кривдників можна взявши їх на кпини у своєму тексті: «одна пані так дивилася на той малюнок і так скривила носа, що мені здалося, він у неї ніколи не вирівняється».
У самому тексті Катруся розповідала, що один із татових друзів постійно дарує їй книги «на виріст», за які вона неодмінно візьметься, коли підросте. Мабуть, «Тринадцятий місяць у році» теж можна було би віднести до таких книжок. Адже є велика ймовірність, що історією про дитинство маленької дівчинки, яка лише починає пізнавати життя зацікавляться не лише однолітки Катрусі, а і ті, хто захоче відчути ностальгію за роками, коли тобі належав цілий світ.
Галина Кирпа Тринадцятий місяць у році / Галина Кирпа. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 224 с.
«Файні тОвсті дівки, ЙО!», Тетяна Стрижевська
13+
Часом буває так, що геть усе у житті йде не за твоїм сценарієм, а шкереберть. Так сталося у подруг Міли і Зоряни. Мрії дівчат про літній відпочинок з комфортом враз зіпсували батьки. Особливо лютувала Зоряна: як можна радіти поїздці до бабусі у карпатське «глухе» село, якщо ти сучасна панянка зі столиці і не уявляєш свого життя без гламуру, макіяжу та Wi-Fі? Та й узагалі, якій дівчинці сподобається, коли постійно сидиш на дієті, слідкуєш за фігурою, але навіть рідна бабця називає тебе «товстою»?! Цей комплімент, судячи з книги, доволі поширений серед жителів села Ясінь, але від того не менш специфічний.
На подив дівчат у селі починають відбуватися такі події, що сумувати їм не доводиться. Вони і подумати не могли, що за межами великого міста є життя! Більш того, не підозрювали, що бабця Зоряни виявиться мольфаркою (бо як інакше пояснити, що вони до крихти з’їдають її масні та солодкі страви попри всі дієти?!) і зустрінуть у селі «абрикосового снайпера».
…така література просто створена для того, щоб читати її влітку на відпочинку.
«Файні товсті дівки, ЙО!» – це книга з необтяжливим змістом та прекрасною мовою. Чого тільки варті поетичні порівняння на сучасний штиб «береги вузькі-вузькі, як джинси-скінні». Окрім того, завдяки великій кількості діалектизмів, книга стане прекрасною можливістю поповнити свій словниковий запас. Зокрема дізнатися, що означають такі слова як «леквар», «хвища», «паланчіти» та інші. Одним словом, така література просто створена для того, щоб читати її влітку на відпочинку.
Тетяна Стрижевська Файні товсті дівки, йо! / Тетяна Стрижевська. Художник Ольга Кузнецова. — Київ: Фонтан казок, 2017. — 192 с.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно