0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Азіятський ренесанс: Чапай і Коробчук про перемогу дикого степу
У сучасній літературі є два образи України. Перший відсилає до австро-угорського міфу, цього втраченого західноукраїнського раю, де всі неодмінно говорили екзотичною мовою, а атмосфера була кавово-ламповою, вишуканою й вінтажно-еротичною. З цим образом тільки одна біда – це зразкова кітчева картинка, яка має мало спільного з Україною реальною.
 
Тетяна Петренко, Читомо
 
А от інший образ країни відсилає нас до естетики руїни, безмежного степу кочівників, де так і напрошується вигадана 100 років тому Миколою Хвильовим концепція «азіятського ренесансу». І сучасна українська проза подає нам не лише підкреслено солодкий європейський впорядкований і вишуканий космос, а й оцей дикий азіатський хаос, про який сьогодні й поговоримо.
 
Павло Коробчук. Ключові клапани
Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. — 320 с.
 
Спроби написати історію незалежності, а ще краще – міфологізувати знайомий історичний період тривають. Щоправда, здебільшого письменники вписують цей етап у більше полотно родинної саги, цим самим демонструючи, що світ не було створено в 90-ті й у нас існує певна тяглість традиції (як, наприклад, це робить Вікторія Амеліна в «Домі для Дома» чи Жанна Слоньовська в «Домі з вітражем»). Та в новому романі Павла Коробчука все дещо інакше. Спроби витягнути логіку 90-их – 2000-их з ХХ століття не буде. Зате буде несподівана і місцями вдала спроба пов’язати історію незалежністю з… (барабанний дріб!) кочівницькими практиками прадавніх часів. 
 
повідомити, коли з'явиться
Ми повідомимо Вас коли з'явиться цей товар на Вашу електронну пошту!
 
Отже, на початку не було нічого, лише великий дикий степ (пост)радянської України й химерне обрядове дійство: веселий натовп іде містом з порожньою труною, в якій несуть символічний труп минулого, щоб назавжди його поховати. Цей обряд відрізає пуповину потенційній часовій тяглості: минуле назавжди поховають у відведеному для нього степовому кургані. Натомість буде перший день від створення світу і tabula rasa 90-х.
 
Четверо друзів дитинства із провінційного містечка (Ян, Денис, Юра, Віта) ростуть у перші роки незалежності, грають на різних музичних інструментах, спостерігають віялові вимкнення світла, чекають на батьків із закордонних заробітків та переживають усі інші ключові досвіди й проблеми цього історичного періоду. Вони є нащадками радянських кочівників, а сліди цієї ментальності весь проявлятимуться в їхній поведінці. Скажімо, підліткові пограбування квартир двома із цих друзів подаються як набіги сучасних варварів. Та й історик, якого вони пограбували, розмірковує, що вчинений щодо нього акт – типовий вияв кочової ментальності половців, які досі живуть у великому степу і ще не звикли до того, що в них може бути дім.
 
Тож розпад СРСР – це великий історичний перехід, який символізує кінець столітніх блукань українських кочівників і початок нового осілого життя.
Щоправда, ця лінія розлому залишиться у книзі неопрацьованою. З одного боку, Коробчук натякає: Україна, 90-ті та все, що відбувається за часів незалежності – це новий виток давньої історії України. В героїв спрацьовують сліди кочівницької психології й зароджується відчуття, що вони перейшли до іншого способу життя. Та й героям книжки випадають архетипові ролі: співця, воїна, дами в біді. А з іншого боку текст перемикається на революційну романтику новітньої історії України, за якою весь цей міфологічний шарм дикого степу губиться.
 
 
З огляду на назву роману, можна здогадатися, що ці четверо – це також клапани серця епохи. І, здається, тут автор навмисне чи випадково протягує одну відому усім історію. Ту, де батько збирає своїх дітей і змушує їх ламати тростини разом і окремо, пояснюючи їм, мовляв, разом вас не зломиш, а от кожного окремо… Розійшовшись в різні напрямки, цих друзів дитинства дійсно добряче ламатиме – підліткова наркоманія, пограбування квартир, туберкульоз, посттравматичний синдром. Звісно ж, особисті проблеми героїв збігаються з ключовими переломами в країні. Скажімо, щойно в Яна виявляється туберкульоз – тоді ж починається Помаранчева революція. І в ці ключові моменти життя країни ці однокласники неодмінно перетинатимуться. Бо ж «натруджене серце епохи» має битися й функціонувати, ганяти кров і не давати таким чином країні, серцем якої вони є, померти.
 
Ну і з огляду на те, що цій четвірці випало бути речниками своєї епохи, то на окрему увагу заслуговує спосіб, у який вони говорять.
 
Річ у тім, що, здається, топос фейсбучного поста дійшов до свого наступного етапу еволюції: герої цієї книжки думають і говорять не діалогами, а довгими полотнами фейсбучних постів. Зрештою, «Ключові клапани» – це спроба написати епос. А всі епічні герої вміють виголошувати довгі, пафосні й не дуже реалістичні промови.
А оскільки на цих чотирьох Коробчук вішатиме всі провідні національні місії та ролі за чверть століття, варто уточнити одну деталь. На момент коли в одного з 4 друзів з’явиться син Аскольд, матиме сенс перепитати в цього тексту: Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь, то це весь час були ви? Бо тоді весь відведений героям пафос (як і перехід від кочівництва до осілого способу життя) і справді має особливе значення. Хоча цей момент губиться за шарами революційного пафосу та епічними полотнами монологів фейсбучного типу.
 
Повний текст читайте у джерелі.
 
Вам може бути цікаво
Чаротворці
Декаданс Гемінґвея, або Переможець не має шансів виграти
Маленька книжка про маленького хлопчика і його тата
Однакові чи різні? Геноміка
Вальдес Марія Елена
Берґна Моніка
stary_lev Стежити
1635 дописів 37505 читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати