Арт-бук «Скриня. Речі сили»: зібрати все найкраще, що поєднала у собі Україна
Творці унікального арт-буку «Скриня. Речі сили» - письменниця Ярина Винницька, художниця Юлія Табенська та ідеолог проекту Дмитро Осипов презентували видання на тематичному майданчику Форуму видавців «Українська візуальна книга». Вони розкрили давню скриню, розповіли про національні звичаї та показали етнічні скарби – ужиткові предмети, що переходили з покоління у покоління і століттями дарували українцям свою енергію. Модерував розмову Павло Гудімов.
Ярина Винницька розповіла, як народилася ідея арт-буку. «Імпульс створити книгу ішов від мене. Я виростала у світі української культури, хоча я і міський житель. З дитинства росла серед вишиванок, серед традицій, їздила у фольклорні експедиції, співала давніх пісень. Ця моя пристрасть постійно шукала форм втілення, і я мусила у тій чи іншій формі служити цій ідеї. «Скриня» - це така дитина любові, відданості українству. Для мене арт-бук став формою психотерапії. Тому і для нації він має бути психотерапією. Адже треба спершу пізнати себе, щоб полюбити. І тут зібрані ті речі, про які українці не знають, але мусять знати».
Також письменниця розповіла і про мету видання: «Ми ставимо собі дуже амбітну мету – зібрати все найкраще, що поєднала в собі Україна. Це така собі віртуальна скриня, де буде все, що українці створювали протягом тисячоліть. І ми прагнемо змінити стереотипне мислення про нашу країну. Я б хотіла, щоб Україна асоціювалася саме з цими речами, - такий собі бренд-бук. Гуцульська сорочка, кераміка, потрійна свічка, полтавський чи кролевецький рушники, буковинська ікона чи гуцульська ікона на склі... Вважаю, що українці повинні розрізняти ці речі. Адже крім психотерапії, це й освітній проект».
«Ця книжка змінила мене, - зізналась Юлія Табенська. - Працюючи над нею, я ніби проходила сеанс психотерапії, арт- і працетерапії одночасно. Я віднайшла у собі українське. Народилась і живу в Кам’янці-Подільському. Там лише 10-15 років тому масово почали говорити українською. Моя родина російськомовна, і в нас у дитинстві не було мальованих скринь, вишиванок, ми не співали пісень і якось прохолодно ставились до національних традицій. Але згодом і саме завдяки «Скрині» почався цей процес віднайдення свого коріння».
Також художниця розповіла, що «Скриня» - це не просто енциклопедія чи книжка, якою зацікавляться лише історики або мистецтвознавці, а історія кількох людей, які хочуть поділитися тим, як вони відчувають Україну.
Розповів про книгу і Дмитро Осипов: «В еволюційному розвитку ця книга перетворилась з каталогу на книгу, від якої отримуєш задоволення. Була мета - зробити зрозумілу не мовою слів, а мовою відчуттів книжку, яка зацікавить не тільки українців, а й іноземців».
Наостанок автори розповіли про інтерактивну версію книги та поділилися планами на майбутнє - розширити анімовану версію арт-буку, а ще створити чоловічу і дитячу «Скрині».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно