«Антонич від А до Я»: у Львові розповіли про дітвацтво поета, любов до скрипки та малярства
У Львівській Книгарні «Є» відбулася презентація нової абетки-енциклопедії з серії «Від А до Я» – «Антонич від А до Я». Про Антонича – його відчуття мелодики у природі, про львівські локації, де любив бувати, про натхнення, що приходило в медитації на зоряне небо – розмірковували автори книги – літературознавець Данило Ільницький, художники Людмила й Володимир Стецьковичі, а також поетеса, літературний редактор видання Катерина Міхаліцина.
«Мені дуже радісно, що до книжкової серії, в якій вже є Шептицький, Шевченко та Франко, долучився ще й такий чарівний Богдан Ігор Антонич, – розповіла модераторка зустрічі Катерина Міхаліцина. – Здавалося б, доволі невигадлива назва і формат книги з абетковим принципом... Але завдання перед авторами постало дуже об’ємне: заховати за коротенькими гаслами цілий антоничівський світ. Саме ця книжка зі всієї серії, як на мене, дуже музична – кожна ілюстрація віддає свій ритм, кожне гасло доповнює його».
«З одного боку, абетковий принцип окреслює перед авторами чіткі рамки, а з іншого – дає усвідомлення простору, – говорив Данило Ільницький. – Адже за відсутності будь-яких рамок дуже складно обрати, що саме творити. Мені імпонує принцип подання інформації «Видавництва Старого Лева» у серії «Від А до Я», а саме – ці гасла-гачки, що чіпляють читача і спонукають більше дізнаватися про Тараса Шевченка чи Івана Франка... Я чітко пригадую момент, коли розглядаючи ці книги, подумав: «тут мусить бути Антонич». Тим більше, що великою частиною аудиторії цієї серії є діти, а Богдан Ігор власне дуже добре зберіг у собі оце «дітвацтво». Ключовий образ його творів – дітвацтво, доросла дитина, творчість як повернення до дитинства. І коли я прийшов з цією ідеєю у видавництво, головний редактор – Мар’яна Савка – одразу ж її підтримала, зауваживши, що Антонич один з її улюблених поетів».
І справді: Богдан Ігор – це атмосфера нашого міста. Поет оспівав «іржаві плями львівських дахів» з висоти пташиного польоту та «хмільні світанки» міста. Антонич блукав алеями біля костелу Єзуїтів з композитором Антоном Рудницьким вигадуючи сюжет нової опери, вдихав Львів у свої полотна, писав вірші, медитативно вдивляючись у зоряне небо крізь вікно будинку №50 на вулиці Городоцькій. І, звісно, саме Антонич став символом літературного андерґраунду Львова 1960-1970-х років.
«Антонич є важливою частиною силового поля Львова зокрема та українського мистецтва загалом, – додав Данило. – Ця книга є зіткненням трьох енергетичних згустків. Першим з них є антоничівська традиція, яка у Львові є найсильнішою перш за все емоційно: тут найбільше театральної, музичної та літературної роботи з його творами. Другим згустком є мій досвід та накопичення емоцій в наслідок наукових досліджень творчості поета. Хотілося розповісти по-іншому про цю людину, але опираючись на автентичний матеріал. Хотілося не стільки белетризувати, скільки створити такий собі «літературний джаз» на основі знайдених матеріалів (формат книги якраз дуже надавався до такого експерименту). Третім згустком є горизонт сподівань: очікуєш на людей (у цьому випадку дітей), що будуть продовжувати тему Антонича і передавати моє авторське захоплення далі».
Особливість абетки-енциклопедії у тому, що візуальний ряд є продовженням і доповненням гасел. Оскільки на одну літеру алфавіту припадає максимум два поняття, то ілюстрації розкривають біографічні й творчі особливості письменника набагато ширше. А ще серію доповнюють колажі з родинних світлин, уривки листів, мапи з улюбленими локаціями та обов’язково перелік хобі, що займали час наших героїв поза писанням.
«Книга «Антонич від А до Я» – це не перша моя спроба ілюстрації, проте абсолютно унікальний досвід родинної співпраці, – поділилась художниця Люда Стецькович. – Ми вперше працювали над книгою з чоловіком і навіть дітьми, які дуже чітко окреслювали наш час для роботи і стимулювали дотримуватись дедлайнів. Володя розробляв ідеї, а я втілювала їх. І, звісно, без велетенського архіву фото та інформаційних матеріалів Данила навряд чи щось вийшло би. Отже, вийшов чудовий симбіоз».
«За освітою ми з Людою ілюстратори, проте я багато років працюю у театрі художником-декоратором, – розповів Володя Стецькович. – І це також дивовижна складова історії створення цієї книжки, бо саме в Театрі ім. Леся Курбаса я свого часу познайомився з Данилом Ільницьким. А щодо самого процесу створення ілюстрацій, то він був дуже непростий, деякі книжкові розвороти нам не подобалися і ми в останній момент вирішували все перемалювати – так було з «Усмішкою». Зате результат того вартий: відкриваючи книгу на букві «У», читач одразу посміхається».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно