Анна Малігон: «Поезія — це мій внутрішній хаос»
Днями письменниця Анна Малігон презентувала онлайн свою поетичну збірку «Розарій», яку писала протягом десяти років, у назву книжки вкладено кілька сенсів, а в текстах на фоні триває війна. Модерував подію філософ і публіцист Вахтанґ Кебуладзе.
Чільне фото — Валентин Кузан
Здається, ми вже призвичаїлися до нового формату заходів: Анна з Вахтанґом вели невимушену розмову, а глядачі по той бік екрану писали питання, репліки і ділилися враженнями. Ось кілька думок Анни Малігон із розмови у київській книгарні-кав’ярні Старого Лева.
Про назву книжки
Я віддала рукопис у видавництво під назвою «Мідь і мармур». Мармур — це пам’ятники і вічність, мідь — метал, який входить до складу куль, це те, що вбиває, і те, що може до життя повернути. Але коли написався вірш «Розарій», зрозуміла, що він органічно вплітається у майбутню збірку. Символ має кілька трактувань: це трояндовий сад, вервечка і молитва. Попередню назву «Мідь і мармур» закріпила за першим розділом, де війна у текстах відчувається найбільше.
Про художнє оформлення збірки
«Розарій» — поліграфічний шедевр. Побачивши книжку, цілий день ходила в захваті. Вона насичена, ілюстрації резонують зі складними текстами. Вийшла колективна магія з художницею Катериною Сад і всіма дотичними до видання.
Ярослав Грицак казав, що Східна Європа відрізняється від Західної тим, що на Заході нації створили політичні діячі, а нації Центральної і Східної Європи створили поети. Відповідно, ми не можемо мовчати про те, що відбувається довкола, це помітно в моїй книжці, у книжках колег: є, звісно, кон’юнктурщина, але є й література, мистецтво, які відображають дійсність і лишаться як історичні артефакти.
Про форму
Я належу до тих, хто ще використовує риму. За формою мої тексти епічна лірика, де поєднується інтимна оповідка автора й історія, що відбувається з нами всіма. Є поети, що пишуть сюжетно, є метафоричні, які заглиблюються і розгалужуються. Епос неможливий без сюжету. Окремі фрагменти у збірці надруковані курсивом. Я як авторка звертаюся до своєї ліричної героїні, щоб дати відчуття іншої особи. Поезія — це мій внутрішній хаос, психотерапія, щоденник.
Про сучасне мистецтво
Сучасна поезія, як і сучасне мистецтво, складна і специфічна. Класичне мистецтво — прозорість, вікно, що відтворює реальність; модерне — вітраж, де працюють з кольорами і відтінками; а постмодерне — розбите скло. В осколках багато всього відображається, ми можемо бачити дзеркальні коридори.
Про процес писання
Постійно записую окремі фрагменти, а потім, як пташка, що зносить для гнізда по травинці, виплітаю з них вірш. Інколи процес йде органічно. Я близько сприймаю події, але вмію дистанціюватися і писати відокремившись від них. Тому чимало віршів пишу в час, коли проти нас ведеться війна.
Про мовчання
Мовчання — це специфічний спосіб промовляння. За кожним словом його дуже багато. «Розарій» писався десять років, і в цій книзі зокрема за невеликою кількістю слів стоїть потужний досвід неговоріння.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно