Андрій Зелінський: «Єдина сила у цьому світі, здатна на перемогу, – любов»
Фото та відео – прес-служба Міністерства оборони України
У Генеральному штабі збройних сил України відбулася презентація книги військового капелана Андрія Зелінського «Соняхи. Духовність на час війни», що вийшла у «Видавництві Старого Лева». У залі, окрім військових різних чинів та звань, були присутні й родичі героїв, які загинули під час військових дій у зоні АТО та чиї історії увійшли до книги.
«У цій книзі ви не знайдете нічого, окрім правди, - стверджує Андрій Зелінський. - Тут немає жодного домислу, все реальне. Коли писав, то не думав, для кого писав. А думав про тих, з ким спілкувався під час написання. Це дуже конкретні обличчя, дуже конкретні люди, дуже конкретні бесіди, розмови. Ті, хто з честю виконали свій обов'язок і стали зразком для нас, щоб ми тепер знаходили мотивацію, знаходили сили, потужний духовний ресурс рухатися вперед, виконувати те, за що віддали життя наші хлопці».
«Одним із найважливіших мотивів створення книги була спроба пропустити збройні сили не лише через голову, а й через серце. Національна безпека держави зводиться до бажання вижити та волі до життя кожного солдата. Збройні сили – це, перш за все, людський ресурс, і ми повинні допомагати їм».
«Єдина сила у цьому світі, яка здатна на перемогу, – тільки любов. У нашому випадку – любов до тих, хто залишився в тилу, до тих, хто залишився за плечима, до того, що ми називаємо Україною. У своїй більшості хлопці кажуть - я тут, бо люблю тих, хто залишається у мене за плечима, а, з іншого боку, я тут тому, що я ненавиджу… Але, перш за все, український солдат сьогодні на передовій тому, що любить. Військовий капелан повинен бути поруч з українським офіцером, щоб він не втомився любити».
«Чому соняхи? Сонях є вірним сонцю, він вбирає його у себе, всюди слідує за ним. Для мене всі ці хлопці, герої книги, стали втіленням того добра і любові, чистої, безкомпромісної любові. Це хлопці, які віддали все, що мали, залишалися щирими, щедрими і вірними своєму обов’язку, залишалися офіцерами Збройних сил. Я хочу, щоб ми, дивлячись на соняхи, були такими ж, як вони – щирими, чесними, вірними, такими, якими були ці хлопці».
«Армія має очі, армія має серце. Збройні сили - вони живі, давайте знаходити в собі сили підставити плече і підтримати, бо тільки спільно ми зможемо долати ворога. Будь ласка, не втомлюймося любити. Тільки любов здатна перемогти».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно