Андрій Лесів: «Чому Бетмен не може вбити Джокера? Бо добро обмежене, а зло – ні»
У львівській Книгарні «Є» зустрілися «Супергерої» нашого часу - поетеса Олена Гусейнова, літературознавиця Олена Галета та Творча майстерня «Аґрафка», щоб презентувати нову поетичну книгу про звичайних людей з надзвичайними здібностями. Хто вони - сучасні супергерої, у час коли ми говоримо про героїв?
«Книжка «Супергерої» задумувалася у 2011 році, після того як вийшла перша моя збірка «Відкритий райдер», - розповіла Оленка Гусейнова. - У останній є текст, де згадано супергероїв: Бетмена і місто Готтем. З'явилася ця поезія як реакція на зовсім непоетичні події - Янукович пішов на другий термін свого президентства. Це переобрання супроводжувалося рядом законодавчих ініціатив, від яких я відчувала себе паперовою фігуркою, що її легко переставити за ніч в інше місце. На тлі цього відчуття безсилля з'явився жарт, що тепер нас врятують хіба супергерої. Тобто книжка «Супергерої» готувалась як збірка іронічних текстів про стагнацію, де я і всі кого люблю постануть безсилими, карикатурними... І всі наші ігри у велике кохання, усі наші інтелектуальні зусилля та саморефлексії виглядатимуть як рухомі картинки. Так книжка писалася до 2013 року, коли вже реальність замість мене почала перекроювати сюжети. Моє бажання писати про те, які ми всі картонні і смішні, зникло. Виявилося, що з нами відбуваються набагато складніші трансформації, навіть в межах цих рольових ігор».
Андрій Лесів і Романа Романишин розповіли про любов до поп-арту та конструктивізму й про те, як текст формує зображення. Говорили про творення реальності химерного Готтема, де жодна з багатоповерхових будівель не відкривається перед читачем повністю. Часом, зауважують художники, вони дивилися на це місто згори, з висоти польоту дрона, часом їхнє око підглядало за мешканцями Готтема з камер спостереження, а часом вони самі були мешканцями і супергероями міста.
У книжці можна впізнати силуети поетеси Оленки Гусейнової та самих ілюстраторів у загадкових масках. «Коли ми почали працювати над книжкою Оленки, то першою асоціацією звичайно були супергерої з поп-культури, - розповіла Романа Романишин. - Наступним імпульсом стала політична ситуація в нашій країні, де образ супергероїв модефікувався і все частіше асоціюється з образом вояка в камуфляжі. Також тут є супержінка (власне, Оленка), яка мандрує книгою. І,звісно, не обійшлось без елементів поп-арту, як натяку на американську культуру, коли відбувся розквіт коміксів та супергероїв. Під кінець книги, усі супергерої переходять на вищий рівень і перетворюються на Мамая, що левітує. Це данина українській культурній традиції. Уся книга оформлена в неонових кольорах, бо власне неоновими вивісками відсвічує місто, а ця книга саме така - про місто і його героїв».
У контексті сюжетів книжки, її творці говорили також про боротьбу добра і зла, про супергероїв у кожному з нас та про шляхи взаєморозуміння. Авторка збірки розмірковувала, як образ античних героїв, перемандрувавши у комікси, сформував сучасних супергероїв. На думку Олени Гусейнової, виклики ХХ ст вимагали героя, борця за справедливість, тож античні Геракли й Ахіллеси перетворились на Суперменів та Бетменів з усіма вразливими точками і суперсилами. Образ античних богів перебрало на себе Верховенство права. Саме тому, на думку поетеси, зло у сучасних коміксах та фільмах - незнищенне. «Оскільки верховенство права, як античні божества, стоїть над нашими супергероями, то Бетмен не може убити Джокера. Джокера повинні судити на законних підставах, а тоді вже вирішувати, чи реально піддати його смертній карі або довічному ув'язненню», - розповіла Олена. «Чому Бетмен не може вбити Джокера? Бо добро обмежене, а зло – ні», - додав Андрій Лесів.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно