0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Андрій Бондар: У моєму творчому житті немає нічого цікавішого за питання ідентичності
Презентація збірок філософських есеїв українських письменників Андрія Бондаря «Ласощі для Медора» та Тараса Лютого «Двійник. Про природу дублювання і множинності» відбулася під час Х Книжкового Арсеналу. Також участь в розмові взяли Вахтанґ Кебуладзе, Володимир Єрмоленко та Ольга Балашова.
 
«Ласощі для Медора» — збірка есеїв, які Андрій Бондар написав упродовж 2017–2020 років. Есеїстика тут є способом досліджувати і осмислювати світ через власну систему цінностей і досвіду. Власне про власне осмислення світу і себе, про ідентичність, її сталість чи мінливість йшлося під час розмови.
 
Зібрали для вас кілька цікавих цитат із зустрічі.
 
Про збірку «Ласощі для Медора»
 
Ольга Балашова:
Збірка «Ласощі для Медора» — дуже щемлива, іноді іронічна. Вона стосується особистих переживань. Разом із книгою Тараса Лютого вони говорять про становлення ідентичності, внутрішнього пошуку себе. В теоретичному викладі від Тараса і в особистому прочитанні від Андрія.
 
Володимир Єрмоленко: Книга Андрія – це свого роду вхід до філософії через літературу, через історію і через образи. Читаючи книжку, ти виловлюєш цікаві думки, відчуваєш себе золотошукачем, який знаходить дуже неймовірні фрази.
 
Вахтанґ Кебуладзе: Вихід обох книг свідчить про наявність цікавої інтелектуальної української прози. Кажуть, що література в нас неповноцінна в контексті жанрів, але цей жанр представлений багатовимірно. Письменники стають філософами, і навпаки. Андрію я казав, що він у своїй книжці стає філософічнішим за мене, і я точно буду використовувати якісь його тексти в своєму курсі.
 
 
 
Свобода=ідентичність
 
Андрій Бондар: У моєму творчому житті немає нічого цікавішого за питання ідентичності. Де межа між індивідуальним переживанням і колективним? Мабуть, належність до якоїсь великої суспільної групи передбачає, що ти обертаєшся в колі спільних цінностей з цими людьми. І водночас знаходиш багато речей, які тебе не задовільнять. І на цьому дискомфорті народжується іскра. З цього народжується есеїстика. Ти нічого не змінюєш цим текстом. Але ти принаймні виписуєш цей дискомфорт. Есеїстка – це коли тобі буває добре, але здебільшого погано. І коли ти це пишеш, задовольняєш свою потребу в мисленні, то раз вже почав писати – мусиш довести це до кінця.
 
Тарас Лютий: Зараз ми можемо змінювати ідентичності постійно. І ця свобода обирати різні ідентичності, складати їх до купи, знову розбирати їх в широку палітру означає, що ми можемо формувати і себе, і суспільну матрицю, в яку ми прописуємо свою ідентичність.
 
 
Володимир Єрмоленко: В українському реальності тема ідентичності постає синонімом теми свободи. Боротьба за права спільноти і людини іде паралельно, при чому в нас ці проєкти незавершені. І ми водночас маємо боротися за ці дві ідентичності. Це пронизує нашу культуру вже 100 років. І Андрій, і Тарас відчувають це на власному досвіді й зокрема піднімають це питання у своїх текстах.
 
Вахтанґ Кебуладзе: Ми виборюємо зараз свободу і власну, і колективну. І з одного боку, це неможливо без формування ідентичності. Але ми тут може постати суперечність: ідентичність може стати несумісною до свободи. Наприклад, обирати ідентичність не доводилося, коли в Ряданському Союзі нам нав’язували певні моделі ідентичності. З іншого боку, ми розуміємо, що, не виборовши власну ідентичність, ми не можемо претендувати на свободу.
 
Тим часом теза «Зараз багато ідентичностей і ми можемо міняти їх часто» – це така удавана свобода, бо врешті можна загубити себе в цьому безкінечному маскараді.
 
 
Про вибір ідентичності та ідентифікацію
 
Вахтанґ Кебуладзе: Загалом я віддаю перевагу терміну «ідентифікація». Ідентифікація – це процес формування, розуміння, хто я і чого прагну. А натомість ідентичність – це як вирощений кришталь, безповоротний вибір.
 
Тарас Лютий: Індивідуальна і колективна ідентичність – нам доводиться між ними ковзати. І водночас в нас виникає спротив, бо людина може не захотіти ідентифікуватися з певним колективним і прагнути зберегти щось унікальне в собі. І навпаки. Це знову ж таки природа вибору – щосекундного вибору. Щойно змінюються наші думки, бажання, ситуації, в які ми потрапляємо, то ми мусимо ідентифікуватися.
 
 
 
 
 
 
Вам може бути цікаво
Дві книги Старого Лева – у довгому списку премії «Зустріч-2021»!
«Мирослава та інші з нашого двору» запрошують на зустріч у Києві!
Чернінька Олена
Шкіль Андрій
Селфі в Парижі
Книга «20+1, або Земля мертвих» Павла Вольвача – серед фіналістів премії «Еспресо. Вибір читачів 2021»
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати