Андрій Бондар про книгу Славоміра Мрожека: «Нам потрібні такі критичні, відкриті та дуже провокативні твори»
У середу, 20 грудня, у київській Книгарні «Є» (вул. Хрещатик, 46) відбулася розмова про першу перекладену українською збірку короткої прози польського письменника Славоміра Мрожека «Дядько Мрожек не припиняє чесати язиком». Розповідали історії про письменника, читали уривки, жартували та міркували про важливе перекладач книги Андрій Бондар, письменник та філософ Володимир Єрмоленко та публіцист і філософ Вахтанґ Кебуладзе.
«Мені було цікаво показати Мрожека як есеїста та прозаїка, бо у нас він невідомий у цьому плані, – розпочав Андрій Бондар. – Хотілося саме зараз зробити цю книжку, бо нам потрібні такі критичні, відкриті та дуже провокативні твори. Мрожек не боявся говорити елегантно про важливі речі. Усе його життя було грою і боротьбою, яка зовні такою не виглядала».
«Мрожеку було ледь за 20, коли він увійшов в літературу, вже у 1950-х роках видав перші оповідання, які є у цій книжці, – продовжував перекладач. – Спочатку було загравання з комунізмом, потім – страшенне розчарування. Польська дійсність не давала йому жодних шансів заглибитися у цей політичний роман, то ж він покинув країну. У паризькому журналі «Культура» письменник опублікував маленьке оголошення: «Я, Славомір Мрожек, польський письменник і драматург, протестую проти окупації Чехословаччини, висловлюю свою незгоду з політикою своєї держави і прошу вважати мене непричетним до цих справ». Мало хто з польських письменників був здатен на таке. За одну ніч з книгарень країни вивезли усі його тексти».
«У Мрожека дуже цікава філософія провінції, – говорив Володимир Єрмоленко. – Він не міг би написати про провінційну Польщу, якби він там залишився або якби він там не народився. Є вічна дискусія між письменниками та філософами, яка триває ще з епохи Романтизму: є письменники, які говорять від самої природи, вони знають людей та їхні звичаї, а є ті автори, які живуть в інтелектуальному світі текстів. Мрожек – з перших. Якщо ви народилися у провінції, це вам дає неспішність буття та можливість спостерігати, звертати увагу на мікроскопічні речі. Натомість, якщо ви народилися у столиці, ваше життя як калейдоскоп – сьогодні у вас одне, завтра інше. У цій зміні декорацій інтелектуал мислить дуже цікаво, але це й створює дуже великий ризик, що ти не встигаєш розібратися з якимось явищем, не встигаєш його розгледіти. І через те робиш величезні помилки».
«Мені близька іронія Мрожека. Елегантна, тонка, і невловима, – підсумував Андрій Бондар. – І тут важливо знати, звідки походить автор і манеру польського іронізування над собою та над світом. Мені дуже імпонує його самокритичність та постійна рефлексія з приводу своєї особи. У цьому сенсі він теплий і приватний автор. Мрожек – це той письменник, який не знає, чого хоче, а мені такі люди дуже подобаються. У нього страшенно розмиті жанри, вони дуже умовні. Невідомо, де він бреше, де він говорить правду. Я теж люблю так робити».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно