0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Андрій Бондар: «”Церебро” – це шлях від реалізму у сферу магічного»
У п’ятницю, у межах 25 Book Forum, письменник Андрій Бондар презентував збірку короткої прози «Церебро». Про походження дивної назви, загадку обкладинки, впливи близьких письменників та «перехід від реалізму до магічного» автор розповів слухачам та зачитав декілька фрагментів зі збірки. Модерував презентацію письменник та філософ Вахтанґ Кебуладзе.
 
«Дуже цікавий жанр цієї книжки. Важко визначити, що це – сни, оповідки, есеї, мрії – найкраще може визначити лише автор», –  розпочав презентацію Вахтанґ Кебуладзе.
 
«Завжди мав проблеми із власними текстами. Їх дуже важко запхати в конкретну жанрову шухляду, –  пояснив Андрій Бондар. –  Але це не моя справа визначати жанри текстів. У своїх творах намагаюся бути самим собою, і це єдина справа у моєму житті, яка таке дозволяє. У мене багато роботи, де я не належу собі. Багато перекладаю, пишу есеїстику, де на себе усю увагу забирають культурні чи політичні питання; переклад – це завжди слідування чиїмось інтенціям, ти намагаєшся своєю мовою відтворити чужі думки. Для мене письмо є зоною повного комфорту та свободи. Де можу втілювати те, що хочу».
 
«Ця книжка писалася два роки, - розповів про творення збірки Андрій. – Вона склалася в химерний конгломерат із 16 текстів. Вони різні і різного обсягу. Писалися в різних настроях, станах та країнах. Ця книжка вкрадена у всього іншого, що я роблю. Але вона точно не є записами з Facebook, що мені часто закидають».   
 
 
Вахтанґ Кебуладзе: «Сама назва цієї книжки – це загадка. Я звик, що усі назви книжок Андрія Бондаря – це загадки. Треба вгадати, що таке “Морквяний лід” або “І тим, що в гробах”. Але принаймні в попередніх книжках є чітка розгадка. А тут я її не знайшов» .
 
«Насправді, назву можна дуже просто пояснити, – розповів автор. – Але вона про мій дуже особистий вимір. Це пов’язано зі станом, в якому постійно перебуваю. У мене проблеми з хребтом: біль мене постійно супроводжує. Назва цієї книжки – це те, що завжди з тобою, воно десь з-заду, і воно пронизує все тіло. Це те, що в тобі сидить і впливає на твої думки, на те, що цікавить. Книжка також є втіленням розгубленості перед творчістю. Творчість – це те, що водночас і належить мені і що я виборюю в свого життя».   
 
 
«Для мене ця книжка наче тріп, – зізнався Вахтанґ. – Вона починається якимись буденними переживаннями, автор впізнаваний. А потім, всередині, в одному із есеїв починається непомітний зсув, де з’являється щось нове і магічне, особливі для мене тексти “Адольф, або Закони гостинності” та “Клофелін”».
 
Автор розповів про структуру книжки: «Збірка побудована так, що вона починається із повністю реалістичних текстів. Але реалізм із кожним наступним текстом пригасає або набуває нових рис. Тут є цілком біографічні речі, а потім звична реальність зникає і з’являється реалість притчева. Що далі до кінця, то менше реальності і фактів з мого життя. Ця книжка –шлях від реалізму у фантасмагорію та сферу магічного. Композиційно – це шлях з реального світу у нереальний. Кінцевий текст – це притча про те, що чекає на людину в кінці життя».
 
 
Обкладинку намалювала художниця і музикант Олена Грозовська, відома за гуртом «GrozovSka Band». «Для мене ця обкладинка – це суміш прерафаелітів та радянських афіш. Видно, що художниця дуже добре володіє технікою і має свою візію та стиль», – додав Андрій Бондар.
 
 
 
Вам може бути цікаво
Чаротворці
Декаданс Гемінґвея, або Переможець не має шансів виграти
Маленька книжка про маленького хлопчика і його тата
Однакові чи різні? Геноміка
Вальдес Марія Елена
Берґна Моніка
stary_lev Стежити
1635 дописів 37505 читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати