"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Андрій Бачинський презентував киянам «140 децибелів тиші»
У вівторок, 1 березня,  у Києві розпочався літературний тур Андрія Бачинського Україною, під час якого письменник презентуватиме свою повість для підлітків «140 децибелів тиші». Книжка вийшла у «Видавництві Старого Лева» та була відзначена премією «Книга року ВВС 2015» у номінації «Дитяча книга року».
 
І дорослих гостей презентацій у Києві, і підлітків цікавили дуже схожі питання. Як до Андрія прийшла ідея написати таку книжку? Як твір сприймається читачами? Як все починалося та чому саме ця тема його зачепила? На всі ці та багато інших питань автор відповів під час зустрічей у Новопечерській школі, у Центральній бібліотеці ім. Т.Г. Шевченка та у Книгарні «Є», де до розмови долучилась письменниця Дзвінка Матіяш. 
 
«У Калуші, де я ріс, є школи-інтернати для дітей з вадами слуху, - розповідав письменник. -  Ми, звичайні школярі, мали можливість спілкуватися з вихованцями цих закладів під час перебування у так званих трудових таборах. Звісно, між нами виникало багато різних ситуацій, але вже тоді я дізнався, що ці люди дуже прямолінійні, чесні, відкриті. З часом, вже у дорослому віці я бачив, що більшість з колишніх вихованців цих інтернатів працюють на базарах, займаються грубою фізичною роботою чи взагалі жебрають. Мене ця тема хвилювала і мені хотілося про це писати, хоча я не знав, чи це буде потрібно суспільству».
 
 
 
Книжка вийшла у «Видавництві Старого Лева» у 2015 році, і з часу її виходу автор, окрім нагороди від «Книги року ВВС», встиг отримати багато відгуків від читачів. 
 
«Найбільше хвилювався, як сприймуть твір в інтернаті для дітей з вадами слуху, де ми проводили розмову-презентацію, - зізнається Андрій Бачинський. - Бо, здавалося би, що ми, чуючі, можемо знати про життя таких дітей?  І як сприйме книжку дівчинка, яка є прототипом однієї з героїнь? Але після прочитання книжки вона сама додалася до мене у друзі на Facebook, ми спілкуємося. З цього я зробив висновок, що у неї книжка не викликала негативних емоцій. Підлітки у звичайних школах по-своєму реагували на книгу. В якийсь момент напускний пафос спадав, очі ясніли, вони починали дослухатися. Бо коли чуєш про щось живе, про проблеми, які існують у других людей, воно зачіпає».
 
Андрій Бачинський відзначив важливість існування книг на подібні теми, бо вони змушують читачів задуматися та здатні зменшити дистанцію між соціумом та людьми з фізичними вадами. 
 
«Не можу сказати, що такі книжки, як моя, по-справжньому можуть змінити світ, але вони порушують мовчання, то ж мають свій певний вплив на суспільство. Книжка «140 децибелів тиші» має світлий кінець. Поштовхом до  саме такого її закінчення стали реальні історії реальних людей.  Попри той бруд, у якому опинився герой книжки, мені хотілося показати, що не все так страшно, що вихід є, є надія і є світло в кінці тунелю. І мені здається, що мені це вдалося». 
 
 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage