Андрій Бачинський: «Книжка "З Ейнштейном у рюкзаку" – спроба сказати "дякую" моєму вчителю фізики»
У Львівській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Романа Іваничука відбулася зустріч із письменником Андрієм Бачинським.
Андрій розповів про свою нову книгу «З Ейнштейном у рюкзаку», котра не лише описує захопливу мандрівку однокласників в гори, а й навчає юних читачів основам фізики. Модерувала зустріч Таня Пилипець. А слухачі тим часом ділилися враженнями від вже прочитаних книг письменника – «Ватага веселих волоцюг», «Детективи з Артеку», «140 децибелів тиші».
«Це художня книга з прив'язкою до законів фізики: у кожному розділі є формули, які можна використовувати, як шпаргалку, – жартує Андрій. – Коли писав книжку, для мене важливо було подати наукові явища у доступній формі, як цікаву історію. І оскільки я дуже люблю подорожувати (цього року відвідав Таїланд), то основні пригоди чекають на моїх героїв під час мандрівки», – розповів автор.
«Твої герої мандрують не так далеко, як ти, – зауважила модераторка. – Це подорожі не на відстань, а наче вглиб себе, своєї самосвідомості та почуттів».
«Найдальша мандрівка, мабуть, була у героїв "Детективів", – бо вони мандрували у часі, крізь історію, до епохи польських королів, які колись панували на наших землях», – додав Андрій.
«У написанні цієї книги вперше не брали участі мої діти, вони зараз навчаються в Краківській музичній академії, тож більше не можуть виступати консультантами, – розповів письменник. – До речі, хоча вони у мене дуже творчі особи, проте не забувають про точні науки. Адже у Європі без знання математики, наприклад, ви не вступите у порядний навчальний заклад, це базова дисципліна».
«Своїми знаннями фізики я завдячую своєму вчителю Роману Денисовичу. Ця книжка – моя спроба сказати йому "дякую", він не лише прищепив мені любов до фізики, а й до подорожей – ми часто їздили всім класом у відпочинкові табори. Ейнштейн був його улюбленим вченим, він хотів бути на нього схожим – запустив вуса, сиву чуприну. Напевно, мріяв, аби ми між собою його називали "Ейнштейном". Але ми, школярі, були насмішкуваті і бешкетні, тому позаочі кликали його "Тараканом". Роман Денисович про це здогадувався, але був дуже добрий і з почуттям гумору, тож нічого нам не казав. Завдяки його майстерності вчителювання я брав участь в олімпіадах, і досі вважаю, що без фізики людство не мало би всіх тих благ цивілізації, що має зараз: Сікорський не підняв би у повітря гелікоптер, ми би презентували зараз книжку без світла і звуку...».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно