Букмоль 

Тепер усі маки були тільки червоні.

«Війна, що змінила Рондо»

Про книгу-картинку, книгу-подію, відзначену Bologna Ragazzi Award 2015, а також історію, що замість давати відповіді, спонукає до запитань — про «Війну, що змінила Рондо» ми говоримо з Романою Романишин та Андрієм Лесівим, арт-студією «Аґрафка».

Чому для розмови про війну ви обрали мову символів?

Ми свідомо уникали прямолінійності, документалізму, а також конкретної географічної прив’язки до подій в Україні. Ця книжка не лише про українські події, ми хотіли створити її універсальною, зрозумілою в будь-якій країні. А такою універсальною мовою і є мова символів. Окрім того, на наше переконання саме мовою символів слід розмовляти з дітьми на складні теми, зокрема про війну. Бо прямолінійності і гостроти і так надто багато в нашому повсякденному житті: про обстріли, бомбування, поранення і смерті ми постійно чуємо з новин. Великим завданням є навчити дітей не лише читати, а й прочитувати між рядків.

Чи існувало зло у Рондо до того, як прийшла Війна?

У Рондо, як і в будь-якому мирному місті, існували звичайні повсякденні клопоти, як от закінчилися квитки в касі співочої оранжереї, чи спустило колесо в ровері. Але всі ці проблеми видаються абсолютно несуттєвими, коли раптово приходить Війна.

Чи має Зло обличчя? Бачимо багато облич Добра, а в Злі — лише руку й очі. Чому?

В книзі Зло не має конкретного обличчя. Проте в цьому темному безликому образі кожен впізнає свого ворога. Злочинець вдягає маску, аби приховати свою особистість, своє обличчя, тоді його злі вчинки стають ще більш жорстокими.

В нас Війна не має обличчя, але має людську руку, яку хтось смикає за мотузки, на зразок ляльки маріонетки. Хтось, кого ми також не бачимо, хто залишається за кадром. Ми бачимо лише руки виконавців.

Не вказувати “рекомендований вік” — це свідоме рішення?

Загалом, таке маркування не подається в книжках. Воно може вказуватися в книгарнях, видавцем чи в рецензіях. Ми ніколи не намагаємося самі конкретно позиціонувати наші книжки до якоїсь визначеної вікової категорії. Книжки картинки можуть сприйматися дуже різними за віком дітьми, і навіть дорослими, і кожна вікова категорія сприйматиме книжку в свій спосіб.

Оскільки в українській дитячій літературі немає тривалої традиції книжок-картинок, деяким батькам незвично читати книжку з “не лінійними”, розкиданими, дуже деталізованими ілюстраціями. Як би ви порадили читати “Війну, що змінила Рондо”?

До читання книжок картинок треба братися сміливо, не треба нічого боятися. Немає інструкції, це індивідуальний процес. Але з власного досвіду знаємо, що те, чого не побачать дорослі, те зауважать діти. На нашу думку, «Війна, що змінила Рондо» дуже пасує для родинного читання і розглядання ілюстрацій батьками разом з дітьми. Ця книжка не є методичкою як говорити з дітьми про війну, вона не дає відповідей, а радше провокує до запитань. Вона має стати певним вихідним пунктом для вдумливої і щирої розмови батьків з дітьми.

Книжки картинки дуже сприяють формуванню в дітей глибокого сприйняття візуальних образів, адже це один з методів нарації. Це така своєрідна стереоскопія — текст+візуальний образ.

Чи є пропозиції/плани перекладів?

На даний момент вже готовий переклад англійською мовою, який здійснила Оксана Лущевська. Маємо надію, що в майбутньому книжка буде перекладена й іншими мовами.