Запрошуємо на музично-поетичний перформанс «Розкладання» та презентацію поетичної збірки Любові Якимчук  «Абрикоси Донбасу» від ВСЛ, які відбудуться у суботу, 12 вересня, у рамках ХХІІ Форуму видавців у Львові.  Місце проведення - Білий зал театру «Воскресіння» (пл. Генерала Григоренка, 5). Початок – о 21.00.

Про любов і абрикоси, відчуття дому і батьківщини, про Донбас і про Україну, поезію і біль, перетворення, мовчання, говоріння, про розкладання поезії на рими і на ритми під час зустрічі  розкаже  Любов Якимчук. Музичний супровід Марка Токара.

«Абрикоси Донбасу» Любові Якимчук — це книга віршів, які не лише проникають у душу, а й продирають нутро. Вони залишають наскрізні отвори у свідомості, крізь які прозирає та реальність, від якої хочеться затулитися долонями. Ці «Абрикоси Донбасу» достигають цілком у пору і смакують водночас гірко і солодко.

«Абрикоси Донбасу» – це не те саме, що й «Птахи Чилі» або «Українські птахи в українському краєвиді», - каже Люба Якимчук. -  Слово «Донбас» зараз надто вразливе, воно викликає забагато негативу, оживляє цілий батальйон стереотипів, а головне – воно регіональне (адже ніхто з нас не хоче бути регіональним автором, правда?). Але збірку вже так назвали, і мені нема чого соромитися, бо саме те, що є в назві, може, найголосніше звучить у цих текстах. Нехай мене асоціюють із Донбасом, особливо нехай це роблять ті, хто там ніколи не бував. Можливо, і мені, як авторці, це – не на користь, бо тоді Донбас ділиться зі мною всім негативним, але це на користь моїй батьківщині, бо я ділюся з нею усім позитивним».

 «Книга Люби Якимчук сповнена тепла й гіркоти, книга колюча й ламана, - пише про «Абрикоси Донбасу» Сергій Жадан. - Вірші, схожі на троянди: доки дочитаєш – обов’язково поранишся. Вірші, які можна переповісти, щось додаючи, щось забуваючи, проте нічого не втрачаючи, нічого не гублячи. Оскільки надто дзвінкі літери в цих віршах – і захочеш їх забути, а вони все одно нагадають про себе. Мова віршів проста й переконлива, як і має бути, коли говориш про такі важливі речі, як абрикоси. Себто – пам’ять і любов».