Незабаром у «Видавництві Старого Лева» побачить світ книга Євгена та Соломії Степаненків «Абетка війни». На її сторінках – відверте спілкування тата-військового з маленькою донькою, яка чекає його вдома. Ця книга – одна з історій російсько-української війни, написана на основі досвіду автора у 2014-2015 роках, коли Євген Степаненко у складі підрозділу медиків воював на Сході України, а його донька Соля чекала тата з фронту в мирному Києві. Це чесна й зворушлива розмова про війну та життя, дітей та дорослих, ляльок й Батьківщину, Крим та перемогу, школу та медиків на фронті. Книжка побудована як абетка, де кожна літера — це один із вимірів війни та миру навколо війни.

Проект містить благодійну складову: 20 грн від продажу кожного примірника книжки «Абетка війни» «Видавництво Старого Лева» перерахує у Благодійний Фонд «Голоси дітей», що надає безкоштовну психологічну допомогу дітям та родинам, які постраждали від війни.

«Ця книжка писалася майже стільки, скільки точиться наша війна за свободу України. В її основі — листи Солі та наші розмови і переписка у особистих повідомленнях. Перший лист я отримав влітку чотирнадцятого року. Він був у кишеньці бронежилета, який мені передали волонтери від моєї дружини… Лист починався з літери А. І там було тільки одне запитання: «А коли закінчиться війна і ти повернешся додому?». І підпис. Твоя Соля, –  розповідає про книгу Євген Степаненко. –  Під обгорткою цієї книжки 33 літери. Кожна із них — наші маленькі історії, які траплялися майже одночасно у моєї доньки Соломійки та її друзів у Києві й у мене на війні. У війні надто багато складових, щоб вмістити їх у 33 літери, але ми разом із Солею спробували це зробити».

Про початки листування, з якого зародилась книга, згадує і Соломія: «Цю книжку я почала писати, поки мій тато був на війні. Завжди, коли тато кудись від’їжджає, мені дуже нудно без нього. Тому одного разу я вирішила написати йому лист, і він на нього відповів! Це була довга есемеска, яку потім тато перетворив на лист у книжці. Я була дуже рада і вже через день написала ще один. Потім ще, ще, ще і ще раз ще. І так майже кожен день. Я почала розповідати йому всі мої найцікавіші події і ставила різні запитання. Тато завжди на них відповідав. Потім, коли тато приїхав з війни, ми написали книжку».

У книзі тісно переплітається життя дитини в мирному місті і життя тата на війні. Соля телефонує татові на фронт, пише есемески та листи, розповідає про свої справи, школу, друзів, змагання, танці, домашніх тварин, а ще ставить дитячі й недитячі питання про війну. Як же татко із побратимами і посестрами там живе? Чи є на війні діти? Що їдять на війні? Чи можна на війні хитрувати? Чи буде тато інший після війни? А тато просто і чесно, а разом з тим бережно пояснює донечці все на світі.

Художнє оформлення книги виконала Світлана Фесенко. 

Євген та Соломія Степаненки (тато Євген і донька Соля) познайомилися 4 серпня 2010 року у Києві. Саме в цей день народилася Соля, а наступного дня народився і тато. Тільки аж в минулому столітті, у 1974 році у маленькому місті Корсунь Шевченківський. Тато Євген все своє життя пише статі, веде теле та радіо програми знімає кіно та ставить театральні вистави. А донька Соля, поки що, все своє життя вчиться. Спочатку в садочку і балетній школі, а потім у маленькій, але чудовій Беркошколі і у спортивній команді по чирлідингу.  Тато і Соля великі друзі, і не люблять бути один без одного. Особливо після того як  в 2014 році почалася війна і тато Солі пішов добровольцем захищати Україну. А потім тато повернувся з війни, і знову почав знімати фільми і ставити вистави. З 2021 року тато Солі працює на Балканах як спеціальний кореспондент для українських медіа, а після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну , допомагає Силам Оборони України. А Соля з мамою приїхала до тата, і тепер Соля вчиться у хорватській школі та живе в Хорватії.