7 питань ілюстратору: Анастасія Стефурак
Анастасія Стефурак – ілюстраторка динамічної книжки-картинки «Українські прислів’я», яка нещодавно вийшла друком у «Видавництві Старого Лева».
Розкажіть про себе і свій творчий стиль
З дитинства мріяла створювати ілюстрації та займатись анімацією. Навчалася на кафедрі графічного дизайну у Львівській національній академії мистецтв. Графічний дизайн – це широка сфера діяльності, під час навчання мені багато чого подобалось, але до третього курсу я не могла точно сказати, чим конкретно буду займатись. На четвертому році навчання зрозуміла, що саме ілюстрування приносить найбільше задоволення. Мій стиль формується і змінюється разом з моїми вподобаннями та досвідом.
Назвіть книжки, які ви проілюстрували
Перша проілюстрована мною книжка, яка вийшла друком, – це “Українські прислів’я” (Видавництво Старого Лева). На диплом бакалавра ілюструвала “451° за Фаренгейтом” Рея Бредбері. Зараз працюю над ілюстраціями до книжки “Мій дідусь був вишнею” автора Анджели Нанетті для Видавництва Старого Лева.
Чи є улюблена техніка? Яка?
Улюблена техніка – цифрова графіка, цифровий колаж. Під час навчання дуже подобалася техніка сухої голки.
Опишіть (і покажіть) ваше робоче місце
Моє чистове робоче місце – стіл, на якому ноутбук, монітор, графічний планшет, дерев’яна коробочка з канцелярським приладдям, альбом, книжки з ілюстраціями, які подобаються та надихають. У шухляді стола сканер. Люблю, коли на робочому місці немає зайвих речей, так думкам легше рухатись. Чорнова робота, створення текстур, ескізів відбувається в різних частинах квартири.
Що надихає вас до роботи? Що заважає?
Поштовхом до роботи може стати будь-що і головне будь-коли. Буває, натхнення потрібно шукати, часто воно приходить під час праці. Останнім часом найбільше надихає кінематограф і музика. Заважає гамір і шум. Люблю працювати на самоті.
З якими темами для дитячої книжки вам подобається працювати? Чому? З якими темами не подобається? Чому?
Не можу конкретно сказати, що ось саме з такими темами мені подобається працювати, а з так
ими – ні. Скоріше все залежить від самої книжки, від того, яке враження вона справила і чи викликала бажання її оформити.
У книжці “Мій дідусь був вишнею”, над якою зараз працюю, охоплено велику кількість важливих тем: стосунки між батьками, розлучення, я б навіть сказала, показані певні моделі стосунків у родині. Тема хвороби, смерті, любові. У цій книжці є комічні й трагічні життєві ситуації, переживання і почуття людей, сприйняття світу дитиною. Але є й маленькі дива, наприклад, коли хлопчик думає, що після смерті ді
дусь перетворився на пір’їнку і полетів на небо.
Як читача, глядача та ілюстратора мене приваблюють історії, де в повсякденному житті є місце для чогось ірреального. Як приклад, можна навести книгу Іво Розаті “Водяник і його фонтан”, оформлену ілюстратором Габріелем Пачеко. Історія про життя Водяної людини в соціумі, про ставлення жителів міста до “іншої”, “не такої” людини.
Що для вас значить термін “книжка-картинка” (книжка в малюнках)?
Це книжка, в якій ілюстрація не просто показує, відтворює написане, вона розширює текстові рамки, виходить за їх межі, дозволяє “читати” книжку за допомогою ілюстрацій.
Оксана Лущевська
Казкарка
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно