0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
5 книжок, які варто прочитати цього грудня
Шлях, який знову і знову доводиться долати героям цих творів для того, щоб зрозуміти прості й буденні речі, вражає.
 
Ігор Бондар-Терещенко, ТСН.ua
 
Дитяча віра в свято чергується у цих грудневих книжках з "дорослими" труднощами. І справа не в тому, чи був Святий Миколай одним із перших християнських мучеників, яке Різдво чекає нас на центральній площі Донецька, а чи з якого тіста ліпити сирних коників — про все нам розкажуть самі автори. Просто вкотре вражає той шлях, який знову і знову доводиться долати їхнім героям для того, щоб зрозуміти прості й буденні речі, які гріють, наче глінтвейн дорогою на Говерлу.
 
Галина Рис. Амстердам — Київ. І трохи святого Миколая. — Брустурів: Дискурсус, 2017
 
У цій захопливій книжці герої повинні мати сили, щоби осягнути одну істину і вирішити дві проблеми. Здавалося, не так вже й багато, але якщо уточнити, що мова про біблійні цінності старозавітного зразка, то труднощів буде чимало. По-перше, одному з героїв доведеться дізнатися про Святого Миколая "не як про усміхненого бороданя, намальованого на коробці шоколадних цукерок, а як про живого чоловіка, котрий ріс, кохав, служив Богові та людям і одного чудового дня ліг і вмер".
 
Крім того, з’ясувати, хто ж автор таємничого рукопису, щоб зовсім безпардонно "прокричати йому просто у вухо, що так книжки не пишуться, однак він поняття не мав, хто автор цього рукопису". Що ж до проблем і труднощів, то вони почалися дорогою з Амстердама до Києва, коли в аеропорту були переплутані валізи, і героїні дісталися речі чужого чоловіка, а герою — жіночі сукні, туфлі та цей самий незбагненний рукопис, який перевернув усе з ніг на голову в його звичному християнському світогляді.
 
Чи варто казати, що далі була дружба, яка виросла на кохання, хоча кожен з героїв мав свої проблеми — чи то сестру, яку бив чоловік, а чи того самого Миколая, якого, за сюжетом віднайденого рукопису, били римські вояки, щоб зрікся своєї віри. Історичні розділи з рукопису перемежаються побутовими історіями героїв, щоб врешті-решт скластися у роман виховання пригодницького формату й мало не кримінального зразка.
 
 
Сашко Дерманський. Жменька тепла для мами. — Л.: Видавництво Старого Лева, 2017
 
У цій книжці її автором вигаданий цілий фантастичний світ технічних приладів, який постав унаслідок не зовсім людського з ними поводження деяких казкових героїв. Починається ця історія у зимовому місті, яке давно вже не знало ані тепла, ані затишку, тож його мешканці просто потерпають з холоду, вдаючись до різних "технологічних" вигадок. Теплощури, які крутили колесо, підживлюючи батарею робота-няньки, теплокоти, який ганяли цих самих теплових котів, і так без кінця, наче у відомій дитячій англійській баладі.
 
А заправляє цим усім такий собі пан Прищ, який встановив посеред міста Великий Холодильник, захопив містян у крижаний полон, ще й погрожує заморити холодом маму маленької героїні. Ні, він, звичайно ж, удає добрячка, продаючи магічні тепляки — спеціальні тістечка, які дають тепло протягом дня, якщо його з’їсти. Саме на такій "милосердній" хвилі він балотується в мери.
Але думки знайти джерело справжнього тепла не полишають дівчинку, адже виживання — це не життя, і крижаний полон треба скасувати, знайшовши для мами цю саму жменьку тепла, що вимандрувала у назву книжки. Кажуть, десь у Сніголісі живуть собі люди, які не бояться морозу, але як вони перемогли крижану владу? Щоб з’ясувати це, мала героїня вирушає у небезпечну подорож.
 
Ярина Винницька. У країні сирних коників. — Л.: Terra Incognita, 2017
 
Свята не станеться, якщо в нього не вірити, або воно прийде, але не буде таким яскравим і душевним, як у цій книжці. Чудова різдвяна казка, створена зусиллями відомої авторки арт-проектів за допомоги трьох унікальних художників — Юлії Табенської, Олега Денисенка та Остапа Лозинського, — це поєднання унікальної малої енциклопедії народних рукомесел, гастрономічних смаколиків та архітектурних шедеврів з цікавою оповіддю про пригоди малої Варварки.
 
Єдина у світі, хто зробив подарунок Святому Миколаю, героїня казки верхи на летючому ліжнику вирушає до різдвяного царства, де зустрінеться з його мешканцями. А все через те, що не лише Миколаю потрібна увага, але й Чорному Мольфару, який поцупив Дух Різдва, без якого, наче без вищезгаданої віри в казку, не буде свята. У цьому експерименті, що нагадує вишуканий арт-об’єкт, чи пак різдвяний колаж, насправді чимало традиційних речей. Наприклад, рецепт тих самих сирних коників, миколайок, а також історія безлічі цікавих та призабутих речей, які зустрічаються у різдвяному Львові дорогою в казку.
 
Василь Карп’юк. Глінтвейн дорогою на Говерлу. — Брустури: Дискурсус, 2017
 
Насправді у цій збірці медитативних віршів "грудневий" настрій присутній лише в одному з її розділів. Щоб не заблукати лабіринтами "цілорічної" філософії, автор навіть розділив свою книжку на чотири частини, присвятивши чимало душевних рядків, відповідно, "серцю", "думкам", "душі" й "горам": саме так тематично маркована його сьогоднішня творчість.
 
Взимку вона буває холодна, як авторова меланхолія. "А я собі спав спав / прокинувся — тебе нема й нема / мов би очі рукав / заховала твої сліди зима". Восени, відповідно, сльотава, хоч і "тілесна". "Бо вірш не той, що весь зі слів, / а той — що із твойого тіла, / який гроза прошелестіла, / який не те що не болів, / а тільки тішив".
 
Навесні зазвичай прокидається надія, бо "сніг дає можливість підсніжникам не бути сиротами". А вже влітку — відродження, раювання, відлига почуттів, оскільки "в горняті вода кип’ячена / дві ложечки цукру і — літо / оперлась мені на плече / і очі закрила кліттю / пальців своїх вологих".
 
Це справді затишна книжка, і стала вона такою, коли автор повернувся зі свого "модернізму", замішаного на пролетарській поетиці, до власного сільського коріння, де серце з думками — як душа з горами: завжди разом і завжди поруч.
 
Владимир Рафеенко. Долгота дней. — Х.: Фабула, 2017
 
…Починається ця історія з жахливого випадку, що стався напередодні зими на головній площі шахтарської столиці. "В этот самый момент боевики вскрыли вторую машину. И вот тут началось. Как только дверцы фургона распахнулись, оттуда выскочили четыре колорадских жука, каждый размером в две с половиной собаки Баскервилей. Выставив вперед мускулистые среднегруди, размахивая, как саблями, кинжалами боковых обоюдоострых ног, они меньше чем за пять минут нашинковали человек пятнадцать из числа ни в чем не повинных Z-граждан".
 
Коли ж до правди, то новий роман плюс новели донецького автора, який переїхав до Києва  — про "умовне місто Z на сході України", з якого його герой втік було в столицю, оскільки надто тісним і жорстоким виявився "рускій мір", який окупував його рідні краї. По суті, це хроніка подій, зав'язана на історії чергового бідаки-фотографа, який, не вірячи в долю, довго придивлявся до передвоєнного шабашу диких гастролерів на чолі з російськими "відпускниками", аж поки страшна трагедія увірвалася в його особисте життя.
 
"Может, правы они, — міркував він спочатку. — Может, Запад во всем виноват? Может, и виноват. Но почему-то Запад по-прежнему оставался на западе. А вот с востока народу приезжало все больше. Бандиты и городские сумасшедшие вступили в свои права. По ночам стрельба и мародерство, днем лозунги, митинги и плакаты. Сушкин со страхом глядел на вооруженных людей. Они наглели от драйва, который придают оружие и власть. Чувствовали себя героями оттого, что громадный город взят ими без боя".
 
Таким чином, у цьому романі — про кохання, смерть, втечу від долі, яку, як відомо, конем не об’їдеш. 
 
Вам може бути цікаво
13 романів – володарів Букерівської премії
«Танець недоумка» Ілларіона Павлюка: коли найбільші страхи оживають
Цікаво про серйозне: 5 пізнавальних книжок для сімейного читання
«Іван і Феба»: уривок із роману Оксани Луцишиної
Атмосферні історії Ольги Герасим`юк про людей, птахів і сонце
Казки під ялинку
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати