Книжка журналістки і письменниці Любові Загоровської «#МояУПА», де зібрано 39 історій тих, хто боровся за незалежність України і вцілів, наприкінці жовтня з’явиться у книгарнях. Протягом 4 років авторка зустрічалася з людьми, які або воювали в УПА, або допомагали упівцям, та публікувала їхні історії у фейсбуці з хештегом #МояУПА. До друку підготувало «Видавництво Старого Лева». Передмову до видання написав Володимир В’ятрович. Художнє оформлення створив Іван Шкоропад.

Книга з’явиться у продажу вже наприкінці жовтня, а поки триває передпродаж новинки.

«#Моя УПА» – це книга про людей, які зазнали переслідувань, арештів, репресій і які залишилися незламними й нескореними у своїй боротьбі. Це голоси живих свідків, їхні емоції і спогади з плином часу не втратили актуальності, адже віддзеркалюють сьогодення. Визвольні змагання за право бути українцями, бути на своїй землі тривають, і ці свідчення вкотре підтверджують, що методи ворога не змінилися, а Перемога близько як ніколи. На сторінці кожного тексту є QR-код, відсканувавши його читач почує аудіозапис, голос того, хто звіряв Любові свою історію.

Любов Загоровська розповідає про роботу над матеріалом: «Коли у 2017 році я зустрілася з легендарним командиром УПА Мирославом Симчичем, то навіть не уявляла, що ця зустріч переросте у довжелезну дорогу, яка триватиме 4 роки. 4 роки я мандрувала, їхала з міста до міста, від села до села. Їхала поїздами, маршрутками, старезними автобусами, які «кашляли» на розбитих сільських дорогах… Мене зустрічали світлі, усміхнені і дуже лагідні люди із прекрасними очима. Вони тримали мене за руку і розповідали неймовірні історії. Кожна зустріч – сценарій до фільму. Кожна історія – унікальна. Це – доля людини. І дуже важко повірити, що людина змогла пережити все це і не зламатися, залишитися світлою… Кожна ця історія – дуже травматична і дуже болюча. Але я розуміла, що мушу записати їхні розповіді, аби передати далі. Аби ці голоси бійців УПА залишилися з нами. Бо героям книги у час, коли ми розмовляли, було від 90 років і більше, значно більше… Я встигла дуже небагато… Лише 39 голосів. Але їх можна почути. Можна прочитати про долі цих людей, аби усвідомити: історія рухається по колу. Сьогодні наша країна проживає той самий досвід, що і 80 років тому, коли було засновано УПА. Єдине залишається незмінним: українці як боролися, так і продовжують боротися за свою країну і свою Незалежність».

Володимир В’ятрович у передмові пише: «Із текстами цієї книги я почав знайомитися через фейсбук: хештег #МояУПА не міг не привернути уваги. У стрічці мережі вони сусідували зі звичними повідомленнями інших користувачів — про приватне життя, політику, музику, кіно, літературу.

Це створювало неймовірний контекст для сприйняття опублікованих спогадів — ніби отвори в суцільному полотні сучасності, через які, на мить, проглядало минуле. Отвори, пропалені вогнем, просякнуті кров’ю. Жінки і чоловіки, яким за вісімдесят, завдяки упорядниці Любові Загоровській, раптом заговорили до нас ніби зі своїх акаунтів. Ніби ровесники. Ніби про недавнє вчора.

Вони спокійно розповідали про своє важке життя — війну, полон, тортури, табори. Іноді їхні оповіді потрапляли у резонанс із схожими новинами про нинішню війну/полон/тортури. Окреслюючи замкнуте коло історії, з якого ми досі не вирвалися».

«Для мене ці розповіді були ще й поверненням в особисте не таке далеке минуле: років на двадцять назад. Схожі долі, мова оповідачів (упорядниця завбачливо зберегла її) нагадували часи, коли я сам записував спогади ветеранів УПА. Години розмов у здебільшого бідних, але завше охайних оселях тих, хто повернувся із “сибирів”», – додає історик.

Любов Загоровська – журналістка, письменниця. Народилася і мешкає в Івано-Франківську. Навчалася на філологічному факультеті Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Після закінчення працювала в обласній науковій бібліотеці ім. І. Франка, потім журналісткою місцевих ЗМІ. Авторка поетичної книги «Назустріч вітру», яка була відзначена міською літературною премією ім. І. Франка, роману «Коли були ми…», збірки оповідань «На їхніх маленьких плечах…», казок «Завдання для Бабайка, або Різдвяна плутанина» та книжки спогадів «#МояУПА».