0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
20 цитат із «Маніфесту двадцятирічних» Крістін Гесслер
«Двадцять з хвостиком - це коли світ біля твоїх ніг, але ти не знаєш, як його вхопити».
 
 
Коли тобі двадцять з чимось, можеш одночасно відчувати захоплення цим періодом і намагатися зрозуміти, що ж робити зі своїм життям. Трепет від особистої незалежності та відкриття нових можливостей притлумлюються переживаннями, розчаруваннями чи втратою ілюзій. Як і тисячі інших двадцятьзчимосьлітніх, ти, можливо, пережив те, що лайф-коуч Крістін Гесслер називає «похмілля від очікувань». Цей маніфест про надзвичайно важливі питання та життєві вибори цих турбулентних та захопливих років.
 
Усі двадцятилітні можуть переживати схожі проблеми, але дуже мало книжок дають практичні уроки чи поради, як їх подолати. На цих сторінках ті, хто прожили чверть віку, розповідають історії про власний успіх та поразки, діляться мріями та розчаруваннями, які, можливо, стануть для тебе натхненням і допоможуть змінити життя на краще.
 
«Маніфест двадцятирічних», Видавництво Старого Лева, переклад – Анастасії Любас за редакцією Катерини Щадило. Дизайн обкладинки Дмитра Подолянчука.
 
1.
Для багатьох двадцять з хвостиком є комбінацією, повною розчарувань, коли світ біля твоїх ніг, але ти не знаєш, як його вхопити. Сьогодні ті, кому за двадцять, хочуть і планують мати все — і хто може їх у цьому звинувачувати? Їх запрограмували так думати. Вони виросли в час, коли «усе можливо» і «ви можете мати все» стали мантрами, які можна писати на наліпках і клеїти на машину.
 
 
2.
Щоб уберегтися від несправджених сподівань, практикуй визначення конкретних короткотривалих цілей. Проте пам’ятай, що навіть коли наші цілі розумні, диявол криється в деталях.
 
3.
Бажання усього, що ми повинні мати, замінили наші мрії про те, ким би ми мали бути. Майже неможливо зосередитися на власних мріях, коли упродовж життя повинні втілювати чужі сподівання.
 
4.
Такий вид похмілля — «я зробила все, чого від мене очікувалось, тож що не так?» — є доволі поширеним, оскільки наша споживацька культура постійно нав’язує і обґрунтовує важливість матеріальних речей.
 
 
5.
Пам’ятаю, як під час дослідницького періоду я думала, що якби хтось міг знати те, що я насправді думаю, то могло б скластися враження, що я якась нефункціональна версія сімох гномів: стервозна, божевільна, скиглійка, боягузка, критична та жалюгідна. Хоч зовні я цього не виявляла, все ж найближчі люди могли побачити, що мені нелегко. Мій колишній наречений розійшовся зі мною під час того періоду моєї свідомості, коли я постійно запитувала себе: «Хто я?». Сказати по-правді, я його не звинувачую.
 
6.
…поєднайте самосвідомість, самоаналіз, прийняття себе, ставлення реалістичних цілей та покладання на себе. Всі ці інгредієнти важливі, але ти можеш експериментувати з пропорціями відповідно до свого смаку. Складники не мають бути точними чи ідеальними, так само, як і ти. Як чітко показує наступна історія, дізнатися, ким ти є — це процес, не подія. Продовжуй змішувати інгредієнти, продовжуй іти, і все складеться.
 
 
7.
Багато тих, кому від двадцяти до тридцяти, часто визнають, що почуваються так, ніби блефують — тобто поводяться більш впевнено, щасливо чи по-дорослому, ніж є насправді. Але блефу нема всередині себе. Тільки коли ми вчимось справді довіряти собі, ми віднаходимо наше справжнє «я» і того, ким ми хочемо бути і що ми хочемо робити.
 
 
8.
Під час свого інтегрованого періоду я усвідомила: «розумна та успішна» не резонує зі мною, тому що ці визначення не збігається з тим, що я уже знаю про себе. «Милосердна та творча» насправді краще визначає те, ким я є. Справжнє інтегрування також обумовлює прийняття таких частин себе, що нам не завжди подобаються, і рух вперед від двозначностей минулого, в яких ми застрягли, шукаючи схвалення. Ми тоді буди «правильно» розумними, а не розумними «в неправильний спосіб». Інтегрована самосвідомість означає визнавати та приймати всі частини своєї ідентичності, навіть такі, які ми би не мали сміливості додати в резюме чи у профіль на сайті знайомств match.com.
 
9.
Наше розуміння себе спочатку базується майже повністю на тому, звідки ми і хто нас виховував. Коли нам минає двадцять, під час всіх періодів самоусвідомлення ми відкидаємо та оцінюємо ці ідентичності, і зрештою це змушує подивитися по-дослідницькому на наших батьків.  Один із найбільш ефективних способів перестати дивитися на себе очима наших батьків та через призму їхніх сподівань (і дивитися через свої) — це побачити і зрозуміти маму і тата як тих, ким вони є окремо від їхньої ролі батьків.
 
10.
На жаль, життя не чекає, поки на нас зійде «просвітлення»: воно змушує до відповідальності та прийняття рішень, і байдуже, чи готові ми це зробити. Треба рухатися вперед — дізнаватися, чого ми хочемо і як цього досягнути, навіть коли ми тільки відкриваємо себе.
11.
Я щодня отримую емейли від тих, кому двадцять з чимось, які визнають, що відчувають «паніку» або «надзвичайну тривогу», бо не знають, що хочуть робити в житті. Це зовсім не дивує, враховуючи те, де вони зараз в житті. Більшість з них нещодавно вийшли зі «структурованих» середовищ — батьківського дому та школи (університету чи аспірантури) і вирушили у неструктурований справжній світ, що не виділяє кишенькових на тиждень та не має розкладу пар.
 
 
12.
Період дорослішання можна порівняти із плаванням маленького човна океанськими просторами. Значну частину твого третього десятка доведеться долати «морську хворобу» — нестабільність, непевність. Ти, можливо, бачив океан, накреслив собі карту або подорожував його куточками у човні своїх батьків і, можливо, навіть трішки веслував сам: плаваючи біля берега на невеликій глибині. Але тепер ти на глибокій воді, посередині, де справді високі хвилі, і тобі потрібен час адаптуватися.
 
13.
Щоб звикнути до морської хвороби — нестабільності дорослішання — потрібно запам’ятовувати і застосовувати кожен новий досвід. Адже кожен досвід — це урок, що дає нам інформацію про те, чого ми хочемо, і нам просто треба дозволити собі бути свідомими та чесними тепер, коли ми переходимо від одного уроку до іншого.
 
 
14.
Насолоджуйся моментом. Щойно ти починаєш думати: «Що далі?», ти перериваєш плин свого життя. Якщо тобі подобається те, де ти зараз є і що робиш, то просто вір, що розуміння з часом прийде. Не аналізуй занадто багато. Коли те, що ти робиш, починає здаватися неправильним або таким, що не приносить задоволення, тоді рухайся в іншому напрямку.
 
15.
Подібно, підлаштовуючись до життя двадцятилітнього, наш розум часто розширяється, щоб сфокусуватися на таких речах, які ми хочемо побачити на відстані і не бачимо чітко те, що прямо перед очима. На третьому десятку наш мозок наче розфокусовується, і ми намагаємося розгледіти, що там, у майбутньому, натомість не бачимо теперішнього. Але коли майбутнє нечітке, ми розчаровуємося.
 
16.
Коли ти подолав свою морську хворобу і якось пристосувався до океану реальності, наступний етап — це кидання макаронами. Чому я так це називаю? Коли я була маленькою дівчинкою, я любила допомагати своїй мамі готувати спагеті. Коли вони варилися, я одну виймала і кидала її до стіни, щоб подивитися, чи вона приклеїться.
 
Якщо макарони приклеювалися, це означало, що вони зготувалися. Якщо сповзали по стіні, я кидала їх назад у баняк, щоб доварити.
 
З’ясувати те, що ми хочемо робити зі своїм життям, схоже на приготування спагеті. Ми пробуємо і те, й інше; щось із того «прилипає», а щось — не тримається. Те, що не «прилипло», потрібно доготувати. Це не означає, що нам не вдалося. Ти не будеш викидати каструлю спагеті просто тому, що макарони були недоварені.
 
 
17.
Багато з того, що нам подобається чи не подобається, наші ідеї та прагнення ми для себе окреслили уже давно — ще до того часу, коли ми легально могли випити пива. Чи актуальні ці ідеї зараз? Кинь макарони. Впевнися, що кидаєш спагеті зі свого баняка, а не з чужої каструлі. Це також стосується всіх аспектів твого життя, не лише кар’єри.
 
18.
Ти — той, хто мусить проживати своє життя, тож вибери те, що тобі підходить, і завжди пам’ятай, що нічого не записано в камені. Експериментуй, пильнуй, дізнавайся нове. Життя — як страва, яку ти готуєш, тому часто куштуй, добирай смаки. Додавай спецій. І продовжуй кидати макарони. Життя — це низка пригод, в яких наш вибір диктує нашу долю.
 
19.
І в житті шляхи, які ми не обираємо (або шляхи, які не обирають нас), не зникають, але немов ідуть паралельно і допомагають нам більше дізнатися про те, ким ми є і ким ми хочемо стати.
20.
Ті, кому двадцять з чимось, не можуть сконцентруватися на інтуїції, бо найчастіше думають про майбутнє, натомість потрібно сфокусуватися на теперішньому. Неможливо знати, що для тебе найкраще саме зараз, якщо ти тривожишся про майбутнє.
 
Вам може бути цікаво
Дві книжки Старого Лева отримали відзнаки Book Forum Best Book Award
«#НАШІ» – книжка про українців, якими захоплюється світ
Старий Лев на 25 Book Forum. Фото
Ірина Магдиш: «Головне завдання батьків і цієї книжки – показати, що в музеї може бути цікаво»
Навіщо створювати світ: 10 цитат із нового роману Мирослава Лаюка
Олів’є Бурдо: «”Чекаючи на Боджанґлза” — роман про втечу від гнітючої реальності»
stary_lev Стежити
1404 дописів 28491 читачів