10 книжок письменників із країн, до яких ви мрієте помандрувати
Підказуємо, на які книжки варто звернути увагу.
Катерина Толокольнікова, Yakaboo
Франція
Олів’є Бурдо «Чекаючи на Боджанґлза» (Видавництво Старого Лева, 2018, пер. Ірина Славінська)
«Чекаючи на Боджанґлза» – це книжка-спалах, книжка-мелодія (і не лише через назву, вона вся наче справді «звучить»). Ви прочитаєте її за 1-2 вечори, але книжка ще довго не «вивітрюватиметься» з голови. Це історія однієї незвичайної родини, де панує ніжність і мінімізуються обмеження. Де найцінніше – бути разом, хай навіть для цього і доводиться ховатися чи інсценувати викрадення. Це яскрава і просякнута щемом книжка про божевілля й любов. Якій попри фантасмагоричні епізоди – віриш.
Ця коротка книжка, яку хочеться назвати повістю, свого часу наробила гучного галасу в Франції. Дебют вже не юного автора став бестселером, його узялися активно перекладати на різні мови. А перед Олів’є Бурдо, який торік приїжджав до України, постав виклик – написати не гіршу другу книжку. Що ж, чекатимемо.
Пакистан
Малала Юсуфзай, Крістіна Лемб «Я – Малала» (Наш формат, 2016, пер. Ілона Вінничук)
Пакистанська дівчинка Малала Юсуфзай стала наймолодшою лауреаткою Нобелівської премії миру – вона отримала цю почесну нагороду в 17 років. А все тому, що наважилася у свій спосіб протистояти порядкам «Талібану» в її рідній долині Сват у Пакистані. Донька вчителя та громадського активіста, Малала змалку знала про важливість освіти для усіх дітей і зокрема дівчат. В 11 років Малала почала вести блог для BBC, де розповідала про щоденне життя в країні під владою радикальних ісламістів «Талібану» й ділилася власними, не традиційними для мусульманського Пакистану, поглядами на права жінок. Це їй так просто не минулося – одного дня таліби вистрілили в Малалу, однак родина змогла вивезти її з країни та вилікувати.
Книжка розповідає біографію Малали, описує її будні в Пакистані, друзів та інтереси. Але, крім того, з неї можна дізнатися про Пакистан, його давню історію, політичні перипетії на зламі століть, особливості культурного та релігійного життя, традиції. І читається ця нон-фікшн книжка не менш захопливо, ніж художні.
Італія
Елена Ферранте «Моя неймовірна подруга» (КСД, 2018, пер. Любов Котляр)
Серія з чотирьох книжок загадкової Елени Ферранте, яка приховує свою особистість, стала справжньою сенсацією в літературному світі. Перша частина «Моя неймовірна подруга» розповідає про дитинство двох подруг з бідного кварталу повоєнного Неаполя Ліли та Лену. Таких різних за характерами й обраними життєвими шляхами, які, проте, мають величезний вплив на життя одна одної. Українською вже вийшла й друга частина «Історія нового імені» про юність героїнь.
Перед дівчатами стоїть багато викликів – як вічних для молодих людей, як-от пошук себе, перші стосунки, проблеми в навчанні й непорозуміння з батьками, так і характерних для Італії того часу часу – обмеження прав жінок, корупція, насильство в сім’ї, кримінальні розбірки. Ці романи мають динамічний сюжет, яскравих персонажів, тож читаються захопливо. І що важливо – між рядків можна вичитати чимало глибоких думок.
Ну і ще один бонус – знімається красивий серіал-екранізація, вже вийшов перший сезон, в основу якого лягла перша книжка з серії Ферранте.
ПАР
Джон Максвел Кутзее «Безчестя» (КСД, 2017, пер. Єлена Даскал)
Професор Девід Лур’є викладає англійську літературу в столиці ПАР Кейптауні й не надто задоволений своїм життям. Два шлюби позаду, а з родини в нього хороші стосунки лише з донькою, яку він, попри це, не надто розуміє. Чоловікові вже за п’ятдесят, він досі прагне кохання в усіх його проявах, зокрема має ніжні почуття до повії. Після того, як їхні «стосунки» завершуються, Девід починає залицятися до своєї студентки. Ця історія кардинально змінює його життя – він наштовхується на осуд колег, їде з міста на ферму до доньки, де його спіткає ще більша драма.
Кутзее, лауреат Нобелівської премії з літератури й двічі – Букерівської премії, показує, якою сильною і досі може бути література, скільки вічних питань здатна ставити перед читачем. А крім того, не розповідаючи історію расового конфлікту в ПАР, він переносить читача у сьогоднішні реалії життя в країні, і цією історією яскраво ілюструє наслідки політики апартеїду.
Норвегія
Юстейн Ґордер «Донька директора цирку» (Літопис, 2016, пер. Наталя Іваничук)
Книжка відомого норвезького автора розповідає про життя вельми цікавої особистості – чоловіка на ім’я Петтер, який з дитинства має надзвичайно багату уяву. Це, звісно ж, мало грандіозний вплив на всі події, які із ним ставалося – з драматичних епізодів у шкільні роки й до зрілості. Втрата матері, сильне, проте нещасливе кохання в юності й віднайдення Петтером оригінального способу заробітку, – продажу власних ідей письменникам, – ось основні віхи роману Ґордера.
Читається роман блискавично, а коли уже наче здогадуєшся, до чого все йде, отримуєш найбільший сюрприз. Проте у цій книжці «смак» не тільки в цікавому сюжеті, а й у дуже своєрідному, наївно-сентиментальному стилі автора, завдяки якому книжка «затягує» в себе.
Велика Британія, Шотландія
Шон Байзелл «Щоденник книгаря» (Наш формат, 2019, пер. Ярослава Стріха)
Ця книжка – ідеальний нон-фікшн для книголюба, який цікаво читати, хоча йдеться про звичайні будні маленької букіністичної книгарні в провінційному містечку Віґтаун, що в Шотландії. Автор придбав книгарню 2001 року й вона стала справою його життя, яку він не ідеалізує – а радше над якою іронізує. Хоча після популярності його книжки ситуація, вочевидь, змінилася на краще! Тепер його книгарня під назвою «Книгарня» приваблює туристів з усього світу.
«Щоденник книгаря» сповнений розмов із колегами та покупцями, серед яких вистачає диваків. А ще історій про те, в яких приватних бібліотеках Шон знаходить книжки, його роздумів над станом книжкового ринку в еру Amazon та навіть рефлексій щодо прочитаних книг. А ще цей томик знайомить нас із Віґтауном і регіоном Ґелловей, й окрім того переносить на місцевий літературний фестиваль. Щоденник Шона Байзелла точно сподобається тим, хто любить книжки про книжки – їм нотаток автора навіть не вистачатиме! Тому дуже тішить, що Шон Байзел написав продовження книжки, яка два місяці тому вийшла в Британії. Чекатимемо на український переклад.
Бразилія
Жоржі Амаду «Дона Флор та двоє її чоловіків» (Видавництво Старого Лева, 2018, пер. Катерина Скальська)
Роман «Дона Флор і двоє її чоловіків» відомого бразильського письменника Жоржі Амаду відносять до напрямку магічного реалізму. Він розповідає історію молодої красуні й розумниці дони Флор, власниці кулінарної школи «Смак і Мистецтво» у штаті Баїя. Вона втрачає чоловіка й згодом знову опиняється в статусі нареченої, однак минуле не відпускає… Жінка не може визначитися, що їй більш до вподоби – спокійне й респектабельне життя чи сповнене пристрастей і несподіванок…Насамперед ця книжка – про кохання.
Цікаво, що в цьому романі є як вигадані, так і реальні люди, а поряд з ними діють навіть міфічні персонажі! Дійових осіб дуже багато, в них навіть можна заплутатися, та всі вони – надзвичайно колоритні. Сповнена карнавальної атмосфери, бразильських традицій у побуті та культурі, “смачна” і яскрава, ця книжка обіцяє не залишити жодного читача байдужим.
Тираж закінчився
Канада
Еліс Манро «Забагато щастя» (Видавництво Старого Лева, 2017, пер. Євгенія Кононенко)
Лауреатка Нобелівської та Букерівської премій Еліс Манро – наша сучасниця. Цікаво, що вона почала літературну кар’єру доволі пізно й пише тільки коротку прозу. Збірка «Забагато щастя» вийшла друком десять років тому, і поки єдина перекладена українською.
Історії Манро точно сподобаються шанувальників інтелектуальних оповідань, які не чекають відповідей на усі порушення питання в розв’язці. Кожен твір із цієї книжки – це драма, маленький апокаліпсис, який приголомшує читача. У Еліс Манро витончений стиль, багато уваги до деталей у описах, та найперше – до почуттів людей, їхнього внутрішнього світу й його найтемніших куточків. У цьому вона – неперевершена майстриня.
У оповіданнях зі збірки «Забагато щастя» йдеться про найбільш важливі моменти в житті кожного з нас: дитинство, стосунки з батьками, кохання й створення власної сім’ї, завершення стосунків, народження дітей, втрати близьких, старості. Ця збірка сповнена суму, однак нехай це вас не відлякує. Її варто читати й думати про те, який вибір робиш у власному житті щодня.
США
Джон Фанте «Спитай у пилу» (Книги-ХХІ, 2018, пер. Юрій Паустовський)
Книжка маловідомого у нас американського класика переносить читача в Лос-Анджелес часів Великої депресії, де поневіряється молодий Артуро Бандіні, який мріє стати популярним письменником. Роман оповідає про кілька місяців його життя – від днів крайньої бідності й голоду до першого великого гонорару й його успішного розтринькування. Захоплює не так сюжет – пошук молодим хлопцем себе, муки творчості, залицяння до Камілли й роман із Вірою, а й образи ексцентричних персонажів та стиль письменника. Лаконічний і поетичний водночас, сповнений ноток гумору й суму.
Артуро Бандіні – непересічний герой роману. За ним дуже цікаво стежити й він повсякчас дивує. Цікаво, що це напівавтобіографічний роман, адже сам Джон Фанте, якого називають передвісником бітників, також жив в Каліфорнії 1930-х і йому теж тривалий час відмовляли в публікаціях. Ще один яскравий герой книжки «Спитай у пилу» – місто Лос-Анджелес, яке описане дуже атмосферно: як його щоденне життя, так і за землетрусу. Це третій роман з «квартету Бандіні» Джона Фанте, і хочеться вірити, що й інші його частини вийдуть українською.
Австралія
Маркус Зузак «Крадійка книжок» (КСД, 2016, пер. Наталя Гоїн)
Сучасний австралійський письменник Маркус Зузак написав свій бестселер, узявши за основу спогади своїх батьків, які емігрували з Німеччини та Австрії після Другої світової. Про травмоване Другою світовою дитинство, трагедію Голокосту, і водночас дружбу, кохання, милосердя та потужну силу хороших книжок.
Про все це автор оповідає через історію життя світлої дівчинки Лізель Мемінґер, яка в 9 років утратила родину й тепер зростає в прийомній. Її дитинство минає в містечку неподалік Мюнхена, яке зазнає бомбардувань. А оповідачем у цьому романі є Смерть, але зовсім не така, якою ми її звикли її уявляти. «Крадійка книжок» — це роман про існування в начебто остаточно безнадійному світі, в якому все одно можлива боротьба й виживання. Це непроста, але дуже добра книжка. До речі, також екранізована в Голлівуді.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно