0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
10 авторів про 10 дитячих новинок Книжкового Арсеналу
До Книжкового Арсеналу в БараБуки є уже особлива традиція книжкового огляду – огляд від перших осіб :). Ми надаємо слово авторам та ілюстраторам очікуваних новинок – і вони розповідають, про що їхні книжки, чому вони важливі та цікаві, яких ці книжки шукають читачів. Тож читайте, обирайте і приходьте на Книжковий Арсенал спілкуватися цього разу вживу.
 
 
Соня Атлантова, художниця, письменниця
Книжка: «Миші»
Видавництво: Фонтан казок
 
Мені хотілося написати зелену книжку про літо в українському селі – з плетивом свіжої трави, пилом поміж пальцями босих ніг, стиглими яблуками та черешнями. Але трохи несподівано до моєї історії вдерлися миші й посіли там головне місце – адже їх також стосується і зелена трава, і пил на стежках, і стиглі фрукти. Потім з’ясувалося, що моїх мишей до того ж цікавлять пригоди й кохання, облаштування оселі і щира дружба. Виявилося, що різні миші мають різну вдачу, по-різному ставляться до вирішення проблем, які ставить перед ними непросте мишаче життя. Я вирішила не виганяти мишей із опису дачного сільського літа, а дозволити їм шкряботіти, скільки заманеться.
 
Отак і з’явилася моя казка-шкряботушка «Миші». Я писала її влітку на дачі. А коли мої діти ввечері приходили послухати, що я занотувала протягом дня, мої герої виходили з нірок і безкарно бешкетували в нас на кухні. Я думаю, що книжка призначена, головним чином, молодшим школярам, а взагалі – для родинного читання теплими дачними вечорами.
 
Анастасія Левкова, письменниця, арт-менеджерка
Видавництво: ВСЛ
 
 
Це роман у щоденниках про дорослішання. Авторка й читачі спостерігають за героїнею – мешканкою невеликого українського містечка, а пізніше Києва – протягом трьох років. Шкільні будні, дискотеки, взаємини з однокласниками та вчителями, відкриття власної жіночності, вибір професії, вступ в університет і пізнання самостійного життя, роздуми про власну країну та її минувшину, про віру та релігію, мовні проблеми – усе це відбувається на тлі любовної історії, яка пронизує книжку. Тут ідеться про кохання «недобре», яке накриває з головою і змушує страждати, – і кохання «добре», яке приходить із вдячністю.
 
Ця книжка – не про сьогодні, а про початок 2000-х, коли те, без чого тепер годі уявити повсякдення, – мобільні телефони, комп’ютери, інтернет – тільки починали завойовувати наші терени. «Старшокласницю. Першокурсницю» я писала для підлітків і намагалася зробити все, аби було цікаво саме їм (тому, наприклад, у книжці багато приміток), але, думаю, багато хто з дорослих, читаючи її, також можуть повернутися спогадами у свою юність, особливо якщо вона припала на той час.
 
Іван Андрусяк, письменник
Книжка: «28 днів із життя Бурундука»
Видавництво: Фонтан казок
Ілюстрації: Ганна Осадко
 
У книжці «28 днів із життя Бурундука» я зібрав усе, що наразі написав про Івася Бондарука на прізвисько Бурундук – одного з моїх персонажів, які найбільше полюбилися моїм юним читачам. Тут чотири історії. Перша – повість «Вісім днів із життя Бурундука», яка раніше виходила окремим виданням, і то була одна з моїх «найтитулованіших» книжок: вона втрапила в короткий список «Книжки року ВВС», а відтак і до престижного міжнародного каталогу «Білі круки». Але той наклад дуже швидко продався, і кілька років книжки на ринку не було, а мене про неї постійно запитували.
 
Друга і третя історії – «Креденс» і «Алхімік» – свіженькі, щойно написані і ще ніде не публікувалися. Там Бурундук розслідує таємницю моторошних кроків, які раптом почали звучати вночі в його кімнаті, а відтак разом із друзями займається ризиковими хімічними експериментами із золотом.
 
Четверта історія «Завдання з фізики» раніше входила до моєї книжки «Закоханий Бурундук», яку я вважаю невдалою головно через її не зовсім правильне вікове позиціонування. Утім, цієї книжки на ринку також уже немає. Для нового видання я наново відредаґував текст із тим, щоб уникнути згаданих проблем.
 
«28 днів із життя Бурундука» – книжка для дітей середнього шкільного віку, і герой у ній росте: у першій та другій історіях він у класі п’ятому-шостому, у третій – у сьомому, а в четвертій – у восьмому-дев’ятому. «Родзинка» видання – напрочуд смачні «коміксові» ілюстрації Ганни Осадко, яких тут аж півтори сотні!
 
Оксана Лущевська, письменниця
Книжки: «Бігль-старший»
Видавництво: Віват
Ілюстрації: Наталка Гайда
 
Я дбаю про чудесну колекцію качок, яку передав мені дорогий друг Річард Хайман. Пан Річард живе в місті Афіни, штат Джорджія, США. А я переїхала до Північної Кароліни. Ми зрідка бачимося, але книжку «Бігль-старший» я обов’язково подарую панові Річарду. І, може, прочитавши її, він нарешті наважиться завести собі чи то старшого бігля, чи то старшого спанієля… Сподіваюся, що ця книжка надихне читачів на важливі роздуми, як і мене.
 
Романа Романишин, Андрій Лесів, творча майстерня «Аґрафка», ілюстратори
Видавництво: ВСЛ
 
 
«Голосно, тихо, пошепки» – наша нова пізнавальна книжка-картинка про слух, звук і тишу. Книга поділена на гучну й тиху частини. Крім різноманітних фактів про слух, звук, його природу (наприклад про найгучніший звук на планеті, про істот із найкращим слухом, про звуки, яких ми не чуємо тощо) тут важливою є тема порозуміння з людьми з вадами слуху та цінність тиші, коли можеш почути себе.
 
 
У процесі роботи ми консультувалися як із музикантами, так і з людьми з вадами слуху. У візуальному трактуванні ми багато опиралися на дослідження Кандінського, зокрема про зв’язок кольору, геометричних форм і звуку та лаконічність ідей Баугаусу. Зрештою, ця книга є частиною диптиху про аудіовізуальне сприйняття світу. Тепер працюємо над наступною книжкою про зір та бачення в широкому сенсі.
 
Ірена Карпа, письменниця, солістка гурту Qarpa
Книжка: «День усіх білок»
Видавництво: Чорні вівці
Ілюстрації: Наталка Гайда
 
Я завжди дуже хотіла писати щось для дітей. коли була маленькою, могла вигадувати безкінечні пригоди, і діти слухали, відкривши роти. Потім у моєму житті трапилися книжки Всеволода Нестайка, і я вирішила не просто розповідати казки, а й записувати їх. А потім читати вголос. Немає для письменника приємнішої речі, ніж відкритий рот читача-слухача. Зацікавити дитину – штука непроста. Французькі книжки для дітей, наприклад, часто мають круті ілюстрації і доволі примітивні тексти, без особливого сюжету, хоча, як правило, з гумором, що їх і виручає.
 
У «Дні усіх білок» я максимально хотіла смішити дітей і дорослих (я люблю дорослих, їм, як мінімум, має бути не нудно читати книжку своїй дитині), доносячи важливі речі. Важливі – це порятунок рідної природи, відмова від бездумного споживацтва, свобода, дружба, мрія. Книжка дуже актуальна як на сьогоднішню ситуацію. І на ситуацію з людськими цінностями взагалі. Там нема мораліте, але є ода солідарності, взаємодопомозі, чесності, непідкупності і сміливості. Хуліганисті білки, зворушливі собаки, сова-графоманка, безстрашний (хоч і стояв один проти системи) лісник, добрий дід-упівець, що знає свої ліси, дурнувата «модель» людини, товсті жінки бюрократів у блискучих штанях…
 
Я дуже задоволена ілюстраціями Наталки Гайди. На початку ми оголосили у фейсбуці відкритий конкурс. Це було просто неймовірно, скільки крутих ілюстраторів зацікавилося і прислало класні скетчі! Якби могла, написала б іще десять книжок одночасно, аби вмістити світ кожного з цих художників. Ну, сподіваюся, цей дебют матиме продовження.
 
Мар’яна Савка, письменниця, видавчиня
Видавництво: ВСЛ
Ілюстрації: Олена Левська
 
 
Більшість текстів до книжки «Колисанки і дрімливі вірші» я написала, коли була вагітна Северинком. Тож через них відбувалися наші діалоги з сином ще до його народження. Із давніх віршів я вирішила включити до збірки «Колискову для мишенятка», написану до моєї першої книжки віршів для дітей «Чи є в бабуїна бабуся?» – ще задовго до материнства. З цього вірша й розпочалася робота над книжкою, і навіть Олена Левська перший розворот намалювала на «Колискову для мишенятка».
 
 
Є ще тут один мій давній вірш – «Дитяча молитва», переспів молитви, яку я знала з дитинства від моєї бабуні. Отож у цій книжці поєдналися і мої дитячі спогади, і мій досвід майбутньої мами. А досвід мами дворічного сина припав на вихід цієї книжки, і це дуже доречно.
 
Настя Мельниченко, письменниця, громадська діячка
Книжка: «#яНеБоюсьСказати»
Видавництво: Фоліо
 
Я не дуже задоволена своєю роботою. Певно, могла б писати більш ретельно й виважено. Але що точно можу сказати: я писала щиро. Щиро і так, як би мені хотілося, щоб говорили про настільки серйозні речі зі мною-підлітком. Аби подавали світ без прикрас і не вдавали, що якісь речі існують, а якісь ні. Аби розуміли, що вчителі іноді бувають немудрі, а з батьками про певні речі не поговориш. Тож пишучи цю книжку, я говорила не з позиції дорослого, а з позиції себе-підлітка, яка якимось чином дізналася багато дорослих речей. Тож моя книжка – про щирість і відвертість. Нехай неідеальна в чомусь, але точно – без лукавства.
 
Таня Стус, письменниця
Книжка: «Де Ойра?»
Видавництво: Віват
Ілюстрації: Надія Кушнір
 
У цій книжці моя улюблена «фішка» щодо кількох рівнів прочитання, мабуть, чи не найвиразніша. На поверхні – маленька історія дівчинки, яка переживає про свого песика. Ойра щовечора кудись щезає. Куди і чому, і чи варто клопотатися, і як воно – клопотатися, коли страшно?.. Глибше – історія про «самособоюнаповнення», це слово вигадав український поет Василь Стус, дідусь Орисі (так звати головну героїню). Він вважав цей стан надвичайно важливим у житті кожної людини, а вірш, де це слово вжито, – він про материнство. У мене ця паралель вийшла ненавмисне, вона склалася як пазл, як фінальна гармонізуюча крапля. В історії про Ойру та Орисю мені дуже йшлося про емоційне та фізичне вигорання матусь в умовах нашого соціуму…
 
Я вірю, що книжки теж бувають важливим ресурсом для відновлення (крім спокійної самоти-незасмиканості, теплого погляду коханої людини, прогулянки, горнятка кави…), і сподіваюся, що «Де Ойра?» – саме така, а ніжні й символічні ілюстрації Наді Кушнір сприятимуть «наповненню» матусь. Бо ж межа між дитячою і родинною книжкою насправді дуже умовна…
 
Саша Кочубей, письменниця
Книжка: «Книга рекордів Говорухи»
Видавництво: Фонтан казок
Ілюстрації: Саша Кочубей, обкладинка Наді Каламєєць
 
На сторінках моєї нової книжки Андрійко Говоруха пробує встановити різні кумедні рекорди, щоб потрапити до Книги рекордів Гіннеса, прославитися і привернути увагу Євки. Ідею для сюжету підкинув мені син. Коли я думала над продовженням «Семи нескладух», він саме захоплювався рекордами Гіннеса: має таку книгу вдома і читав про рекорди на уроках англійської. Найцікавіші і найкумедніші переповідав мені. Тоді й з’явилася ідея обіграти тему смішних і трішки дивакуватих рекордів. Андрійкові допомагають або навпаки заважають :) його друзі: Євка, Іванка, Юрчик, кіт-йог Монстр і нова героїня – чихуа на ім’я Лея. Чихуа лише на вигляд «біла і пухнаста». Насправді вона «світло-коричнева й зубаста». Вона не дає спокою Монстру й намагається відібрати в нього титул головного мазунчика сім’ї.