Лабораторія
Приходь без дзвінка
Одного разу Яна сідає у потяг «Рахів — Київ» і знайомиться з дідусем. І, попри зупинки у маленьких селищах, гамір нових пасажирів плацкарту й фізичну втому, дівчина все уважніше слухає Василя Васильовича. Його історія, неначе намистини, нанизується на нитку спогадів її власного життя.
Чи зустрінуться вони знову? Чому гірські маршрути, пейзажі й нічний ліс — незамінні ліки проти власних травм? Напевно, ці відчуття знайомі кожному — такі особисті й невимовлені… Але що станеться, якщо про них заговорити вголос?
Десь серед темного лісу на останніх відсотках заряду телефону, що слугує ліхтариком, дівчина йде вперед, попри виснаження й біль у ногах, цитуючи Ліну Костенко: «Цей ліс живий, у нього добрі очі». Бо вона вірить у світло і не втомлюється шукати його серед людей.
| Серія | Художня проза |
| Вік | Дорослі |
| Рік видання | 2024 |
| К-сть сторінок | 224 |
| Вага | 300 |
| Розміри | 145x215 мм |
| ISBN | 978-617-8362-05-8 |
%20(4).png)
.png)
.png)
.png)
%20(2).png)
.png)
.png)
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно