Запрошуємо на онлайн-презентацію книги Сашка Обрія «ПростеП»!

Поезія Сашка Обрія красиво й легко, мов «на крилах пісні», занурює у дивовижний світ природи Побужжя та давнього українського Гарду. Вона продовжує найкращі традиції української естрадної класики: легко уявити, що на ці вірші могли б створювати пісні Олександр Білаш чи Юдіф Рожавська, а виконували б їх Дмитро Гнатюк або квартет «Явір».

Та оскільки цього вже не станеться, поет сам пише музику до своїх творів і створює чудові кліпи — їх можна знайти на його сторінках у соцмережах. «ПростеП» — на перший погляд проста, але насправді дуже щемка книжка «про степ», яка відчувається серцем. 

Модераторка: Тетяна Яровицина 

Прямий ефір відбудеться 25 листопада, о 18:30 на фейсбук-сторінці Старого Лева: facebook.com/starlev

Приєднуйтесь, щоб разом відкрити для себе світ поезії, що звучить і дихає українським степом.

   

Сашко Обрій (справжнє ім’я — Олександр Кучеренко) народився 20 травня 1991 року в місті Південноукраїнськ на Миколаївщині. Закінчив Севастопольський університет ядерної енергії та промисловості, здобувши фах інженера з експлуатації обладнання атомних електростанцій. Упродовж 2013–2017 років працював на Південноукраїнській АЕС, а згодом переїхав до Києва, де пройшов курси тележурналістики. Працював у Музеї книги і друкарства України. З жовтня 2024 року служить у лавах Збройних Сил України.

Писати вірші почав у підлітковому віці, перші тексти з’явилися ще у восьмому класі. У 2007 році здобув перемогу в номінації «Патріотична лірика» на конкурсі «Золота арфа». Від 2011 року активно долучався до літературного життя рідного міста, став учасником клубу поетів «Колібрі», публікувався в альманахах «Колаж», «Резонанс», «Магія» та в журналі «Соборна вулиця». Його поезія охоплює широкий спектр тем — від громадянської та філософської лірики до гумору, сатири, інтимних і пейзажних мотивів.

У 2015 році вийшла перша збірка «Абетка юності», яка принесла автору Всеукраїнську премію імені Василя Симоненка. Того ж року його прийняли до Національної спілки письменників України. Наступна збірка — «І.ДЕ.Я» — побачила світ у 2016 році й була презентована в понад десяти містах України. У 2017 році Сашко Обрій здобув гран-прі фестивалю «Підкова Пегаса» у Вінниці та став абсолютним чемпіоном поетичного марафону «Просто на Покрову» в Коростені. Його творчий доробок включає також збірки «БУСОЛ» (2019), «Сокира сатири» (2021) та «ПростеП» (2025).

Окремі вірші Сашка Обрія стали основою для музичних творів. Зокрема, гурт «Тінь Сонця» створив пісню «Заколисав», а кліп на вірш «Солоні сни» презентували навесні 2025 року. Його тексти звучать у виконанні Сергія Василюка, Дарії Науменко, Валентини Заха-Бури та інших митців.

Окрім літературної діяльності, Сашко Обрій активно займається громадською роботою. З 2019 року він ініціював кампанію за перейменування Южноукраїнська на історичну назву Гард — на честь козацької фортеці, що існувала на цьому місці. Його виступи, статті, відео та флешмоби стали поштовхом до широкого обговорення теми, а в лютому 2024 року Комітет Верховної Ради підтримав перейменування міста. У межах цієї ініціативи він також створив інформаційні буклети, футболки з емблемою «Гард» та серію історичних відео «Гард. Перервати російське забуття».

Тетяна Яровицина — поетеса, перекладачка, редакторка та бібліотекарка. Співорганізаторка культурно-просвітницьких проєктів, зокрема міжнародних, авторка 5-ти збірок поезій, серед яких: «Тендітна Сила» (Смолоскип, 2017), «Я буду тінню твоєю, Світе!..» (2019), «Я Є» (2025). У співавторстві з Ігорем Рубцовим переклала збірку оповідань для дітей В’ячеслава Купрієнка «Мишасько і розгардіяш» (2019, 2020, 2025). Одна з редакторок збірок Сашка Обрія (Олександра Кучеренка).