«Це було сюрреалістично». Як Кадзуо Ішіґуро дізнався про свою Нобелівську премію
Дронь Артур
25.05.2021
У 2017 році британський письменник японського походження Кадзуо Ішіґуро став лауреатом Нобелівської премії з літератури. Минулого майже чотири роки, і в березні вийшла перша книга Ішіґуро після отримання Нобеля. Новий роман письменника «Клара і Сонце» скоро з’явиться і в українському перекладі Ганни Лелів у «Видавництві Старого Лева»! А ще раніше ви зможете прочитати роман «Безутішні», який вийде друком у перекладі Тетяни Савчинської.
Чільне фото - Alexander Mahmoud, із вручення Нобелівської премії Кадзуо Ішіґуро
Поки ми усі чекаємо на ці новинки, можемо пригадати вручення Кадзуо найпрестижнішої літературної премії. Інтернет-ресурс «Goodreads» минулого місяця опублікувало інтерв'ю Керрі Шоу з Ішіґуро, у якому письменник розповів, як саме і від кого дізнався про свою перемогу. Це було не тільки незвично, комічно і несподівано, а у узагалі «дуже сюрреалістично», як сказав сам автор. Пропонуємо вам дізнатись про все від самого Ішіґуро у нашому перекладі фрагменту інтерв’ю.
Я РОЗПОЧАВ ЦЕЙ ДЕНЬ, ЯК І БУДЬ-ЯКИЙ ІНШИЙ
Це було досить сюрреалістично. Нобелівська премія — дивна річ, тому що вона неймовірно конфіденційна. Ніхто не може точно передбачити, хто її отримає. Крім того, я дізнався, що у них є таке правило: після рішення вручити комусь Нобелівську премію, комітет не оголошує це протягом року. На випадок якщо передумають. Я так розумію, що восени 2017 року мені вручили премію, але прийняли це рішення іще восени 2016-го.
ЗДАЄТЬСЯ, Я ВИГРАВ НОБЕЛІВСЬКУ ПРЕМІЮ
А потім хтось із мого видавництва подзвонив, щоб сказати: «Ми думаємо, що ти отримав Нобелівську премію». Щойно один дзвінок закінчився, телефон подзвонив іще раз. Третій дзвінок був від BBC, вони спитали: «Чи могли б ми прийти зі знімальною командою, адже ви отримали Нобелівську премію!?». Тільки тоді я вперше подумав: «О, можливо, це й правда. То ж були не просто люди, які розпитували мене».
Я повернувся до свого iPad і закінчив той електронний лист другу — англійському хлопцю, який живе в Китаї. Написав йому так: «Я повинен закінчити цей лист, тому що здається, я виграв Нобелівську премію. Напишу тобі потім знову».
ВРЕШТІ-РЕШТ Я ЗАТЕЛЕФОНУВАВ МАТЕРІ
Це мав бути справді великий день, бо моя дружина Лорна намагалась наважитись на зміну кольору волосся, і це тривало протягом декількох місяців. Врешті решт вона вирішила, що все-таки пофарбує волосся. Вона записалась на прийом до перукаря, і коли вже сиділа там, а вони змішували фарбу, то випадково подивилася на свій iPhone, і побачила цю новину. Вона сказала: «Ну, можливо, я таки не зможу сьогодні пофарбувати волосся, так що мені краще з'ясувати, що відбувається».
Тим часом, я був один в будинку і побачив чергу з операторів на вулиці. Моя дружина повернулася і допомогла організувати цих людей. Тоді врешті-решт з'явилися мій агент і публіцист з видавництва, але ми далі не знали, що робити. Ми розмістили їх усіх на задньому дворі і провели там прес-конференцію.
Я не розмовляв ні з ким зі Швеції близько двох годин. Врешті-решт, я зателефонував своїй матері, якій тоді було 91 рік. Вона уже покійна, але мені дуже приємно, що вона дожила до цього моменту. А тоді мені подзвонила дочка, яка навчалась в магістратурі, і сказала: «Здається, ти отримав Нобелівську премію. Мої друзі говорять мені, що ти отримав Нобелівську премію з літератури». Усе це дуже сюрреалістично.
Переклад — Іван Грабський, Артур Дронь
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно