Вони народили дівчинку
Казанжи Зоя
11.06.2014
Уривок з книги Зої Казанжи «Як би я була», яка незабаром вийде у «Видавництві Старого Лева» українською та російською мовами.
***
Вони народили дівчинку. Випадкова зустріч, незапланована вагітність. Познайомилися на вечірці у спільних знайомих. Було весело й необтяжливо. Поїхали до неї. Потім вранці він пішов. Залишив номер телефону.
Вона задзвонила за три місяці. Спокійно сказала, що вагітна. І народить. А йому повідомляє. Має право знати. Це ж його стосується.
Він чомусь одразу повірив. Пообіцяв одружитися. Вона промовчала. Промовчала – отже, погодилася.
Весілля не було. Просто зареєстрували шлюб. Її нудило місяців сім. Які там урочистості й веселощі.
А він тоді саме оговтувався від невдалої любові. І гадав, що нагальний шлюб його порятує.
Не порятував, звісно, але все витіснив з голови. Вона так позеленіла і схудла, що лишилися самі тоненькі ручки і великий живіт. Він її жалів. Купував щось смачненьке, виводив на прогулянку. Вона здивовано за ним спостерігала. Не сподівалася на таке. Вона готувала себе бути покинутою.
Дівчинка народилася кволенькою. Та швидко зміцніла. Вона також заспокоїлася й погарнішала. Тепер він дивувався, спостерігаючи за нею.
Якась чужа жінка. Незнайомка. Нічого про неї нібито й не знав. Пізнавав поступово. Ніби читав товсту книгу. Спочатку нецікаво. Потім сюжет почав захоплювати. Потім захопив. Потім хотілося, щоб книга не мала кінця…
Вдома затишно й спокійно. Щоденне відчуття святковості. Йому здавалося, що це все не з ним відбулося. Він завжди жив абияк і ніби й не заслуговував ні на цю жінку, ні на це життя.
Дочка зростала, обіймала його за шию, він вдихав її солодкий молочний запах з корицею і цвітом – і завмирав. І думав, що міг з цим розминутися!..
Тоді хололи руки і щось застрягало в горлі. Він обіймав дівчинку і майже фізично відчував щастя.
Він не уявляв себе без них.
Переклад з російської – Оксана Думанська
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно