Вірш дня. Сергій Осока
25.10.2017
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
але не знати як тебе шукає рух
і ти шукаєш рух ідеш сама крізь себе
дзвони в свої гілки зривай свою кору
хай врешті пустять сік твої черлені стебла
вони не знати як а знову зацвітуть
вони не знати де народяться й погаснуть
і я прийду в твою тінисту висоту
і я пройду крізь тінь поміж тобою й часом
і вже не знати як нас роз’єднає рух
він наші дні клює між хвилями й камінням
він інеєм тече по срібному перу
і водить холоди в твої свічада сині
розсип свої жалі хай бризнуть як роса
хай краплі золоті розгубляться по світу
натомляться слова у наших голосах
і бризнуть у верхи там де весна і вітер
Сергій Осока, із поетичної збірки «Небесна падалиця»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно