Вірш дня. Анна Малігон
26.07.2017
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
Боже, стань потойбіч води, розгорни фрактал,
Аби вона брала узори і думала, що своє.
І довіряла тільки міцним хребтам,
І перестала вірити в те, що не настає.
Поверни її серцем до себе, лицем – туди
Де здіймається сонце рожеве, як немовля.
Зупини її входження в сиве нутро води,
Благослови всі виходи за поля…
Хай би вона слова знаходила поміж тих
Приозерних птахів, що зривають ранковий сон.
Там, де сині дерева з чернеток її нічних
Укладаються тінями на пісок.
І такими дрібними тобі здаються її сліди,
Боже, як тонко, боже, утримуй цю хвилю, бо
Вона вже стоїть і думає, як би втретє зайти
В олов'яну ріку, в безхребетну свою любов.
Анна Малігон
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно