0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
У дикій глушині чи далечині? Порівняння фільму і книжки
Довкола екранізації романів постійно точаться суперечки між автором, сценаристами, читачами і глядачами. Він не вловив суті! У книжці все по-іншому! Текст занадто сухий! А як же любовна лінія?! Протестую, книжки треба читати, а не дивитися! Меееені нудно!
 
Але ми не з тих, кого легко втягнути у безкінечні дискусії. Особливо після уважного читання книжки Джона Кракауера «У дикій глушині» і вдумливого перегляду фільму Шона Пенна «Тепер я йду у дику далечінь». Це одна і та ж документальна історія про Кріса Мак-Кендлесса – хлопця, що зрікся всього, аби пізнати світ і себе в ньому. Роман про волоцюгу вийшов у 1996-му і став світовим бестселером, фільм з’явився у прокаті 2007 року, після чого ім’я хлопця стало культовим. Чи хочеться після фільму перечитати книжку? Чи варто після книжки дивитися фільм? Далі буде трошки фактів, порівнянь і вражень.
 
Кріс Мак-Кендлесс, або ж Александр Суперволоцюга, як згодом він почав себе називати, був освіченим, трошки зарозумілим і впертим. Юні максималісти з часом зрікаються своїх ідей і принципів, вчаться спокійно співіснувати з неідеальним світом. Але Кріс був категоричним: він покинув навчання, батьків, роздав гроші і вирушив у мандри Америкою, головною ціллю яких було опинитися на Алясці сам на сам із дикою природою. Людям, що траплялися на шляху, оповідав про цей задум як найбільшу пригоду свого життя. Зрештою, так і сталося, тільки найбільша пригода була останньою.
 
Трохи хронології
 
У вересні 1992 року у непрохідній частині Аляски було знайдено останки хлопця. Журналіст Джон Кракауер отримав завдання від журналу «Outside» оперативно написати матеріал. Стаття вийшла у січневому номері за 1993 рік і редакція отримала рекордну кількість кореспонденції — доля подорожнього зачепила за живе, ним захоплювалися, засуджували, докоряли, пропагували його ідеї єднання з природою і свободи від матеріального. Кракауер був одержимий бажанням докопатися до мотивів: чому перспективний розумний юнак без спорядження і їжі, зате з невеличкою бібліотекою вирушив у дику непідкорену частину Аляски? Журналіст спілкувався з родиною, друзями, тимчасовими роботодавцями і випадковими зустрічними. Крок за кроком історія Кріса оформилася у книжку з уривків його листів та щоденників, спогадів близьких і не дуже, власних здогадок Джона.
 
Кріс Мак-Кендлесс
 
У дикій глушині Кріс провів 16 тижнів, останній запис у щоденнику зроблений 18 серпня, після чого мрійник вирушив у позачасся, померши від отруєння і виснаження.
 
Режисер Шон Пенн прочитав книжку одразу після публікації і став одержимий ідеєю зробити фільм. Задум та втілення розділило 10 років.
 
Про головного героя
 
Кожен із авторів, попри дещо відмінні інтерпретації, передали непростий характер Мак-Кендлесса, його жагу бути вільним і незалежним від цінностей, які насаджує сучасне суспільство. Романтика дороги, колоритні люди, непрості стосунки з собою і світом, нерозважливі вчинки, розпач родини — відчуваємо, що Шон і Джон чесні із глядачами й читачами, хоча на місці пробілів із життя Кріса вони дописували власні здогадки і досвіди.
 
Про почуття
 
Шон Пенн дотримувався канонів голлівудських фільмів, розвинув любовну лінію, яка досить побіжно згадувалася в тексті Кракауера, бо Кріс не піддавався близькості з іншими, а може й уникав. У його щоденниках здебільшого сухий опис фактів від третьої особи, емоції щодо соціальної несправедливості, але жодних любовних переживань.
 
Про голоси оповідачів
 
У фільмі камера націлена на Суперволоцюгу, він оповідає свою історію. У книжці Кракауер присутній як автор, звучить його голос і здогадки, але водночас дослухається до тих, хто знав мандрівника. Та постійно не полишає відчуття, що спогади друзів і родини всього-на-всього тінь Кріса Мак-Кендлесса. Що відбувалося з ним, які сили штовхали хлопця діяти нерозважливо і категорично, які почуття керували його шляхом? Відповіді всі шукають окремо: Джон Кракауер, Шон Пенн, знайомі Кріса, читачі і глядачі. Вони перегукуються, хоча кожен бачить історію під дещо іншим кутом.
 
Про деталі
 
У 280 сторінках книжки поміщається більше, ніж у 142 хвилинах фільму: є багато додаткових історій, побічних ліній, роздумів Кракауера. Ми намагаємося роздивитися Алекса Суперволоцюгу під лупою (відстань в часі, щоправда, заважає), натомість камера Пенна знімає крупним планом і режисер є завжди обмежений часом.
 
До того ж у видання увійшла післямова Джона Кракауера написана у 2015-му, через 23 років після мандрівки Суперволоцюги у дику далечінь. Нові факти про насіння дикої картоплі, яке вживав у їжу Кріс, дослідження науковців щодо його впливу на організм спонукають переглянути своє відношення до фатальної помилки хлопця. Ми вже не сумніваємося, що це випадковість, інколи вмішується фатум.
 
 
Хоча, в обох випадках переповідання історії, заочне знайомство змушує ставити багато питань і тільки частина з них адресовані невиправному ідеалісту-мандрівнику, більшість — звернені до нас, людей, що бояться вийти за межі комфорту, боротися з вітряками і відкривати світ у його величній небезпечній красі.
 
Про прочитане
 
Зрозуміти і відчути Кріса легше тим, хто залежний від дороги, хто віддає перевагу книжкам, а не справжнім людям, і хоче максимальної незалежності від цивілізації. У старому шкільному автобусі, або ж у «The Magic Bus», де він знайшов свій останній прихисток, майже не було речей із зовнішнього світу, але знайшлося кілька книжок. Хлопець взяв із собою у самотню пустелю тексти Миколи Гоголя, Джека Лондона, Льва Толстого, Генрі Торо, Луїса Ламура, Фьодора Достоєвського, Бориса Пастернака і визначник рослин. Багато фрагментів він підкреслював, робив на берегах власні замітки. Деякі з цитат включені у книжку і фільм. Здається, що в них відлунює справжній щирий голос подорожнього дивака з «The Magic Bus»:
 
«Мені не треба ні кохання, ні грошей, ні слави — дайте мені саму лиш істину. Я сидів за столом, що гнувся від розкішних наїдків і вин, і слуги всіляко годили мені, та не було ні щирості, ні істини — тож я пішов з цього негостинного дому голодним. Гостинність там була така сама холодна, як лід».
 
Генрі Девід Торо, «Волден, або життя у лісі»
Абзац, виділений в одній із книжок, знайдених поруч
з останками Кріса Мак-Кендлесса.
 
 
 
 
 
 
 
 
Вам може бути цікаво
Онлайн-презентація роману «Діти їхні» Ніколя Матьє!
Моя подруга з темної матерії
Скрибченко Дар’я
Безкоровайний Кирило
Ранні твори Террі Пратчетта видадуть у вересні
Почитаємо? Книжки для родинного читання
stary_lev Стежити
дописів читачів