«Теорія айсберга» та економія слів. Як перекладають Гемінґвея?
Дронь Артур
16.05.2021
А ви дивилися нещодавню онлайн-розмову перекладачів Ернеста Гемінґвея? Під час бесіди, яку модерувала Ольга Ренн, перекладачі Віктор Морозов, Анна Вовченко та Ганна Яновська розповіли про роботу над книгами та поділилися професійними секретами. Чи проводять перекладачі дослідження перед роботою з книгою? Як відбувається співпраця з редактором? Ми зібрали для вас деякі найцікавіші думки учасників розмови. А повну версію у будь-який час можна переглянути на фейсбук-сторінці «Видавництва Старого Лева».
ОЛЬГА РЕНН ПРО ПОТРЕБУ НОВИХ ПЕРЕКЛАДІВ Позиція видавництва полягає в тому, що знакові твори треба перекладати з певною періодичністю. Це світова практика. Свого часу радянські переклади Ернеста Гемінґвея стали справді знаковою подією. Але потрібно враховувати, що «Видавництво Старого Лева» придбало права у трасті Ернеста Гемінґвея, тож це єдині легальні видання в Україні. У Радянському Союзі з авторським правом було складно...
Ми знаємо, що велика кількість людей вперше читає Гемінґвея саме з наших книжок. Виросло кілька нових поколінь читачів, і їм потрібні переклади, які відповідатимуть сьогоденню.
ВІКТОР МОРОЗОВ ПРО ДОСЛІДЖЕННЯ ПІД ЧАС РОБОТИУ мене дуже індивідуальний підхід до перекладання. Він пов’язаний з тим, що я за гороскопом близнюк, а близнюки дуже швидко зануджуються. Я перевірив на собі, що коли знаю наперед забагато про книжку, а тим більше якщо я її читав, то мені дуже важко перекладати. Тож перед перекладом я намагаюсь знати про книжку якомога менше. І тільки в процесі роботи вже досліджую потрібний матеріал.
З Гемінґвеєм вийшло так, що я не хотів наперед читати ці тексти, але через те, що прочитав їх іще студентом, загальне розуміння було. Коли мені запропонували перекласти «Фієсту», я спочатку страшенно зрадів. Люблю перекладати книжки, які легко і просто написані, щоб не застрягати під час перекладу. А стиль Гемінґвея — це прості коротенькі речення. Та коли взявся до роботи, то наткнувся на його славнозвісний стильовий прийом — «Теорію айсберга».
Гемінґвей вирішив, що твір стане кращим, якщо письменник буде викидати речі, які добре знає, якщо лишатиме їх десь унизу, під водою. До роботи Гемінґвей готувався гарно, а не так як я. Тож він добре знав, що треба викидати, аби читач підсвідомо відчував пропущене. Але проблема в тому, що я мав не просто здогадуватися, а точно знати, що автор мав на увазі, щоб перекласти ту коротку і ніби просту фразу, в якій виявлялось багато містики і неоднозначності. Але точно зрозуміти, що саме він хотів сказати, я не міг. У Гема вже не спитаєш, а перевіряючи в інших перекладах не можна мати певності, адже попередні перекладачі теж могли помилятися. Саме над цим найбільше потрібно було працювати. Бо то власне і є загадка Гемінґвея. То все під водою. Довелось помучитися, досліджувати багато речей, щоб правильно зрозуміти, як перекласти певні моменти. А інколи здогадуватись інтуїтивно.
АННА ВОВЧЕНКО ПРО НАЗВУ «ОСТРОВІВ ПОМІЖ ТЕЧІЙ»Коли мені запропонували перекласти цей роман, я одразу поцікавилась, чи можна змінити назву. Ольга Ренн написала мені, що є в роботі — книжка під назвою «Острови в океані». Англійською вона називається «Islands in the Stream», а дослівно це можна перекласти як «Острови поміж течій».
Я прихильниця точнішої назви книжки через її атмосферу. Через зосередженість на внутрішньому світі головного героя та його емоційній віддаленості, та разом з тим насиченості того, що відбувається навколо. Ця внутрішня подієвість дуже динамічна попри холодну і спокійну відстороненість. Мені хотілося цю динаміку зберегти на рівні буквальних значень слів, які фігурують в назві. «Острови в океані» ця книга називалася в перекладі Володимира Митрофанова і в російському перекладі. З власної інтуїції я вирішила від цієї назви відмовитися. Піти за тим ритмом, який у мене асоціювався з текстом і до початку роботи, і вже під час роботи над його перекладом.
ЯК ГАННА ЯНОВСЬКА СПІВПРАЦЮЄ З РЕДАКТОРОМЯ завжди сприймаю ситуації з редакторами як сторонні. Існує автор, існую я, існує редактор. На правах медіума я іноді повинна захищати автора і сперечатися у багатьох моментах. Дуже рідко буває так, що я роблю серйозний текст із виразним стилем, і не сперечаюсь з редакторкою щодо деяких речей. Інколи, відправляючи готовий текст, я одразу додаю свої коментарі.
У випадку зі «Святом, яке завжди з тобою» мені дали уже відомий і перекладений раніше текст. Я оновила цей твір у пам’яті і зрозуміла, що від мене вимагається заговорити голосом Гемінґвея. Голосом чоловіка, який пише і в цьому письмі свідомо не випендрюється. У нього максимум 3-4 прикметники на позначення чогось хорошого. А після кожної репліки діалогу лише «сказав я», «сказав хтось». І шукати якісь додаткові слова не потрібно. Це дуже рідкісний випадок, коли я не займалась тим, щоб урізноманітнювати мовлення автора або героїв. Редакторські правки були пов’язані саме з цим. Пригадую, коли слово «радіти» змінили на «тішитись», я дуже серйозно проти цього виступила. Тому що перед нами дядько з бородою, який не випендрюється і буде говорити таким широким складом. Радіти він буде, але тішитись — це трішки не його. Тож коли бували суперечливі моменти під час редагування, я погоджувалась або не погоджувалась на правах медіума. Захищаючи автора.
ПЕРЕКЛАДАЧІ ПРО ОБКЛАДИНКИ КНИГ
Віктор Морозов: Я просто захоплений поліграфією Старого Лева і обкладинками практично до всіх книжок. Серед трьох книг Гемінґвея, які я переклав, мене абсолютно вразили обкладинка та ілюстрації до книги «Прощавай, зброє» нашої знаменитої «Аґрафки» — Романи Романишин і Андрія Лесіва. Вони створили цікаве перетікання світла в темряву і поєднання непоєднуваних речей. На цих ілюстраціях ніж переходить у човен, парасолька — у бомбу, кулі — в шприци тощо. Постійно відбувається дивовижне поєднання начебто несумісних речей. Це глибоко відтворює непоєднуваність таких явищ, як війна і життя або життя і смерть. «Аґрафці» вдалось надзвичайно глибоко передати це своїми ілюстраціями.
Анна Вовченко: В обкладинці до «Островів поміж течій» я побачила гостру іронію. Образ лебедя настільки ж багатозначний і часто використовуваний, як і образ троянди. Для того, щоб витягнути із нього щось нове і подати в такому революційному світлі, треба мати дуже іронічне, гостре і навіть саркастичне почуття гумору. «Острови поміж течій» як останній роман Гемінґвея особливий тим, що в цій книзі автор наважився випустити на волю свого внутрішнього сентименталіста. У попередніх книгах його сентименталізм замаскований нарочито маскулінними і суворими стильовими особливостям та сюжетними поворотами. В «Островах поміж течій» це також є, але тут герой ніби дивиться на все через якусь невидиму перепону. І на самого себе також. Образ цього лебедя, який тікає від пожежі на морі і випливає з палаючої води, також перегукується з сентиментальним письменницьким світоглядом Гемінґвея. Перегукується дуже іронічно, зухвало.
Ганна Яновська: Обкладинка «Свята, яке завжди з тобою» одразу дуже мені сподобалася. По-перше, мені дуже симпатичний стиль Анастасії Стефурак. На цьому зображенні — і Париж з його головною ознакою, і валіза, в якій знайшли рукопис, і книжки, кава, вино. Тут весь антураж книжки, але він поданий легко і свіжо. А особливо — шарфик на Ейфелевій вежі!
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно