0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
TED: захопливі лекції про літературу, книжкові обкладинки і Twitter як художній експеримент
Зі своїх студентських років знаю, що часом ніщо так не надихає на читання, як, власне, розмови про читання. Треба мати не лише фахові знання, а й дрібку таланту і трохи харизми, щоб перетворити класичні лекції з літератури, нерідко – з банальним переказуванням сюжету програмних книжок, на захопливі історії про письменників та їхню творчість.
 
Для натхнення пропоную вам добірку найцікавіших виступів на TED про літературу і книжки, де своїм досвідом і баченням художньої творчості діляться письменники, яким не забракне любові до книжок, гумору та самоіронії.
 
(Для більшості зі згаданих виступів доступні українські субтитри).
 
Елізабет Ґілберт: Успіх, невдача та мотивація продовжувати творити
 
У своєму виступі Елізабет Ґілберт – авторка світового бестселера «Їсти, молитися, кохати» – на власному прикладі засвідчила один надзвичайно цікавий літературний феномен. Як це бути «автором однієї книги», а саме так називають письменника, лише один твір якого найвиразніше репрезентує його і користується найбільшою популярністю (і байдуже, що він міг написати ще з десяток не менш вартісних книжок). Як не стати заручником власного успіху й вже сформованих очікувань чогось «такого самого»? 
 
В історії літератури чимало таких прикладів: якщо Гарпер Лі – то «Вбити пересмішника», якщо Набоков – то «Лоліта», якщо Селінджер – то «Ловець у житі», якщо Артур Конан Дойл – то лише серія детективів про Шерлока Холмса і доктора Ватсона. А сер Артур Конан Дойл, між іншим, – автор кількох серйозних історичних романів. І що головне – сам він вважав себе передусім автором історичних романів, а не оповідань для «легкого читання», як називав свої детективи. Та чи багато з нас не те що читали його історичні твори, а хоча б знають кілька назв? Успіх має свої наслідки.
 
Надзвичайно натхненний виступ Елізабет Ґілберт – про її шлях до успіху, тиск популярності і спроби віднайти себе – віднайти ту діяльність, сродну працю, якщо хочете, яка приноситиме задоволення, і ніколи не відмовлятися від неї, попри поразки та розчарування і навіть попри успіх.
 
Цитати:
 
«Я любила писати більше, ніж ненавиділа свої невдачі. Інакше кажучи, я любила писати більше, ніж власне его».
 
«Ваше коріння – це те, що ви любите більше, ніж себе. … Ваше коріння – це те, на що ви спрямовуєте свою енергію з такою дивовижною відданістю, що кінцеві результати вже не мають особливого значення».
 

 
Ендрю Фіцджеральд: Пригоди художньої літератури в Twitter
 
Лекція Ендрю Фіцджеральда – письменника, редактора й «твітера» – про той новий світ, що колись міг існувати тільки у фантастичних книжках, автори яких вдавалися до надспроб зазирнути в майбутнє, а тепер є нашою дійсністю. Той світ, де книжка, навіть електронна, більше не є єдиний носій художнього тексту. Світ, де межі між реальністю і цифровими технологіями розмиваються, дописи в соціальних мережах переростають у романи (згадати хоча б «Перехожих» Богдана Логвиненка, майже повністю написаних у Facebook), а вигадані герої стають якщо не учасниками, то принаймні коментаторами реальних соціальних і політичних подій. Нова медіареальність пропонує унікальні формати і платформи для творчих експериментів, навіть більше – сам експеримент стає частиною такого формату.
 
Обов’язково вмикайте, якщо хочете послухати про Twitter як особливу платформу для творчих експериментів, ренесанс короткої прози та про «твіти», що стали книжками.
 
Цитати:
 
«Оповідання починалося зі слів Еліот, але згодом вона зникає, і ми "чуємо" Ельзу, Марго і Саймона – персонажів, яких Еліот створила в Twitter саме для того, щоб розповісти цю історію, враховуючи різні погляди».
 
«Згодом Еліот розповіла мені, що написала всю історію великими пальцями. Вона лежала на софі й просто переходила від одного персонажа до іншого, твітячи у кожній стрічці почергово».
 
 
 
Трейсі Шевальє: Пошук історії всередині картини
 
Картинна галерея – місце, де люди чомусь надають своєму обличчю надто розумного і надто замисленого виразу, наче зазирають всередину полотна і от-от зрозуміють те, що хотів «сказати» художник. Проходить хвилин двадцять, і концентруватися стає все важче, із однієї виставкової зали в іншу переходиш вже не з таким ентузіазмом, а голова зайнята не так мистецтвом, як кавою чи, наприклад,  отим апетитним морквяним пирогом, який запримітив у кав’ярні поруч. Знайома ситуація, чи не так? Британська письменниця Трейсі Шевальє каже, що це цілком нормально. Ми робимо вибір всюди – у магазині одягу чи в ресторані, наприклад, то чому ж не можемо робити його і в галереї? Трейсі Шевальє пропонує розслабитися і 1) обрати лише ті полотна, які вражають, притягують, наче магніт; 2) вигадати історію. Саме так і народився її роман «Дівчина з перловою сережкою» – зі споглядання картини та дівчини на ній, в очах якої заховалася ціла історія – вигадана чи ні, уже не так і важливо.
 
Цитати:
 
«Я обираю картину. Нехай це буде 1 з 50. Потім стаю перед цим полотном і розповідаю собі про нього історію. Чому історію? Гадаю, у нас це вроджене, наша ДНК вимагає від нас історій. Ми постійно розповідаємо історії про все, бо наш світ божевільний і хаотичний. І саме завдяки історіям намагаємося надати йому сенс, трохи впорядкувати».
 

 
Мек Барнетт: Чому хороша книга – це таємні двері
 
Чому сотні людей щодня здійснюють «паломництво» до будинку 221b на Бейкер-стріт, хоча той будинок має насправді табличку із зовсім іншим номером, а у кріслах біля комина ніколи не сиділи детектив і доктор; чому стількох людей цікавить «нехороша квартира» №50 у будинку «302-біс» на вулиці Садовій, хоча всі розуміють, що не буває будинків з номерами на «-біс»; чому кожен, хто приїздить у Верону, не їде звідти, поки не побачить будинку Джульєтти з тим славнозвісним балконом, хоча то аж ніяк не її будинок, та й сама Джульєтта навряд чи існувала. «Ми знаємо, що ці персонажі уявні, – каже Мек Барнет, – але ми оживляємо їх, і це нам під силу». 
 
Про це, а також про важливість прочиняти двері в Нарнію і залишати в книзі телефонні номери китів можна послухати в лекції харизматичного дитячого письменника Мека Барнетта.
 
Цитати:
 
«Привіт, мене звати Мек. У своїй професії я брешу дітям».
 
«Я хочу, щоб книжка була таємними дверима, що відчиняються і випускають історії в реальність».
 

 
Чіп Кідд: Мистецтво першого враження – у дизайні та житті
 
«Ясність чи таємничість? За фахом я графічний дизайнер і мушу балансувати між цими двома поняттями», – так починає свою лекцію Чіп Кідд, один із найвідоміших на сьогодні дизайнерів обкладинок і один з найдотепніших лекторів TED. Хоча ні, насправді він почав свій виступ так: «Бла-бла-бла-бла…», пояснюючи таким чином, як таємничість переходить у маячню. Виступ Кіда – ці мінімум абстракції та максимум конкретних прикладів про мову візуального сприйняття, взятих з практичної діяльності дизайнера та взагалі всього, що його оточує, – чи буде це рекламний постер, чи буденна кнопка виклику ліфта. Вмикайте відео і слухайте, як похід у китайський ресторан та печиво з передбаченням можуть стати ідеєю книжкової обкладинки!
 
Цитати:
 
«Сенс назви в тому, що сенсу в ній немає». 
 

 
Вам може бути цікаво
Недільні читання. Уривок із книги Арундаті Рой «Міністерство граничного щастя»
6 книг Старого Лева – серед фіналістів Премії Міста літератури ЮНЕСКО
Оксана Лущевська – про ековідповідальність та захист тварин
Літературна екзотика: 4 книги сучасних індійських письменників, на які варто звернути увагу
Золотий носоріг
Відкрита скайп-зустріч з Оксаною Лущевською «З любов`ю – до тварин» у Києві
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати