Світ за Кларксоном. Цитати з книжки
Полоз Єлизавета
20.12.2020
Нещодавно у «Видавництві Старого Лева» вийшла друком книжка відомого британського телеведучого та журналіста Джеремі Кларксона «Світ за Кларксоном. Як я вже казав…». Ця книга неминуче відкриє перед приголомшеним читачем іншу Британію, ніж та, що процвітає в наших стереотипах. Не туристичну і не бізнесову, а ту сучасну, яку може побачити так лише той, хто любить її душею, і передати цю своєрідну любов так, як на те здатний тільки неповторний стиль іронічного й епатажного Кларксона. Якщо ви досі вагаєтесь, чи варто розпочинати знайомство з цією книгою, то впевнені, цитати з книги допоможуть вам визначитися зі своїм вибором.
«Граматика — це як обмеження швидкості. Звісно, пара людей його дотримується, та коли переважна більшість цього не робить — найвищий час змінити правила. Зрозуміло, що те, чого люди хочуть від написаного слова в наші дні, — це швидкість, і ми повинні на це зважати. Навіщо використовувати «найщиріші привітання», якщо «вітаю» цілком упорається з тим самим завданням? І навіщо підписувати: «Маю честь, сер, залишатися Вашим покірним слугою», — якщо можна просто написати: «З повагою»?
«Люди нині настільки задоволені своїми грішми і настільки ліниві, що сонячного понеділка, коли банки не працюють, вони платять комусь, аби заопікувався їхніми дітьми в парку. То який же тоді сенс у всьому цьому сексі, якщо ти не можеш узяти його результат у парк і сміятися, коли він падає з гойдалки у велику плямисту купу собачих какашок»?
«…та хто, я вас благаю, захоче провести решту свого життя на іншій планеті, поїдаючи щипавок заради науки для інших безголових молодих людей? Що ж, відчайдушне бажання потрапити до телевізора в наші дні сягнуло таких масштабів, що вже зголосилися понад 200 000 добровольців. І я — один із них. Щоправда, я трохи помилився, коли заповнював заяву, і вказав, що мене звати Пірс Морґан».
«Звісно ж, я згоден із тим, що потрібно заощаджувати, і, зрештою, нам доведеться розпрощатися з легковажними розкошами, як-от із Національною службою охорони здоров’я, з пільгами на житло, з пенсіями за віком, із безкоштовними школами та з Королівськими ВМС».
«У наш час ви можете купити яблука, запаковані по одному, а вчора я купив micro-SD картку для камери GoPro у пластиковій коробці такого розміру, що в ній помістився би лондонський автобус. Ось де корінь проблеми. Річ не в тому, скільки ми споживаємо. А в тому, скільки ми викидаємо».
«Удома я добре харчуюсь. У мене збалансована дієта з м’яса та шоколаду, а ще періодично з «чикен мадрас». Буває, що моє тіло телеграфує свою потребу в тому, що ми отримуємо з овочів, надсилаючи сигнали, що йому хотілося би трішки зелені. У таких випадках я просто впевнююся, що Шеф покладе гілочку петрушки поверх моїх яєць «Бенедикт». Це змушує мене почуватися праведно й означає відсутність потреби в ранкових забігах та іншій подібній дурні».
«Дехто каже, що йому подобається лижний відпочинок із огляду на тренування, інші стверджують — що через гострі враження, а ще інші — що вони насолоджуються терпким, мов джин, гірським повітрям. А я? А я люблю сидіти у барі внизу спуску і спостерігати, як люди перевертаються дороги ногами».
«Я щиро, активно та пристрасно ненавиджу безпеку й охорону праці».
«Кожен талант, який вам дається, згасає з часом. Пілот винищувача втрачає свою реакцію. Футболіст губить коліна. А потім — і всі гроші, вклавши їх у невдалий паб. Фотомодель програє свою битву з гравітацією. А коміки втрачають не лише бажання, але й можливість бути щасливими».
«Так само як лише йоркширець знає, як правильно сказати the. Коли люди з інших частин країни намагаються це зробити — тут згадується Роберт Карлайл у фільмі «Чоловічий стриптиз» — вони скорочують його до t, а це — неправильно. Бо насправді все має бути абсолютно без- звучно. Це — якби ви зробили паузу в місці, де має прозвучати слово, і кивнули, даючи знати, що його не промовили. Така річ робить купівлю квитків на концерт гурту The The дещо складною для мешканців Лідса»
«Я не впевнений, що на Землі є країна, глобальне уявлення про яку настільки далеке від реальності, як Австралія. Вона видається нам землею павуків і змій, де ви народжуєтеся п’яними та наділеними здатністю засмажити себе на грилі. Проте це зовсім не так».
«За ці роки я здобув особливий набір навиків, однак у світі, де цивілізація розвалюється на шматки, не дуже й потрібен хтось, хто вміє надто швидко входити в поворот, кричачи при цьому. Я був би малокорисним і вже за тиждень — мертвим».
«Я знаю, в мене жахлива репутація за ляпання зайвого, та, коли я за кордоном, то намагаюся робити все можливе, щоби припасовуватись. У наші дні я навіть перевіряю свій реєстраційний номер, аби переконатися, що він аж ніяк не образливий».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно