Що читають ті, хто створює книги? Розмова третя
Дронь Артур
01.09.2021
Ми продовжуємо цикл матеріалів про найважливіші для письменників, перекладачів, ілюстраторів та працівників видавництва книги. Як у попередніх матеріалах, герої цього тексту розкажуть вам про книжки, які вони вважають своїми улюбленими, які змінили їхні життя та які варто прочитати кожній людині.
Сьогодні запрошуємо вас до розмови з Яриною Сенчишин, Мартою Госовською, Женею Олійник та Катериною Демиденко.
Ярина Сенчишин, письменниця
Улюблена книгаМоя улюблена книга — «Пеппі Довгапанчоха» Астрід Ліндґрен у перекладі Ольги Сенюк. Уперше я прочитала її, мабуть, у 5 років, а потім безліч разів перечитувала — спочатку для себе, а з часом — своїм доням, для яких ця книга теж стала однією з улюблених.
Зараз думаю, чим ця історія так привабила маленьку Ярку? Передовсім тим, що це історія про дівчинку, а дівчатка люблять читати історії про дівчаток і приміряти їх на себе. Це книга про дівчинку, яка не боялася бути собою, не боялася жити так, як їй подобається, і цікаво проживала своє життя. Вона була дуже сильною і зарадною, а мені теж хотілося такою бути. Це історія про добру дівчинку, яка вміла бути найкращою приятелькою, вміла захистити і допомогти, вміла влаштовувати свята для інших.
Якогось далекого вечора я, як і Пеппі з Томмі й Анікою, теж зважилася проковтнути горошинку і промовити магічну фразу: «Буду я круть-верть ковтати, щоб дорослою не стати». Недавно моя доня мені сказала: «Мамо, а може, ти й досі не виросла?». Я згадала той вечір і подумала: «А, може, й справді?»
Книга, яка змінила життя
Тих книжок, які у різний час вражали, безумовно, більше, ніж одна, але зараз приходить на гадку «Нестерпна легкість буття» Мілана Кундери, яку вперше прочитала студенткою. Роман був надрукований у журналі «Всесвіт», як я уже потім довідалася, без дотримання авторських прав. Я була у такому віці, коли про важкість думала, зазвичай, у контексті складної шахової задачі. Кундера висмикнув мене з комфортного шахового світу і показав життя з його виборами та проблемами, часто набагато складнішими, ніж пошук найкращого ходу за шахівницею.
Книга, яку потрібно прочитати кожному
Вважаю, що кожному варто прочитати казку про Вінні Пуха Алана А. Мілна, щоб упевненіше почуватися у цьому житті. Звичайно, вперше варто прочитати у якнаймолодшому віці, коли враження найсильніші, а потім перечитувати. Ця казка допомагає зберегти пам’ять про дитинство, про захищений зусібіч сад, про приятеля-ведмедика, про життя поза часом. Це наш ресурс, на якому потім тримаємося і з якого постійно черпаємо.
Марта Госовська, перекладачка
Улюблена книгаМабуть, схитрую і скажу, що в мене є «улюблена в синхронії» та «улюблена в діахронії».
Перша — це та, яку я читаю зараз і яка мене просто заворожує кожним реченням, — «Бігуни» Ольги Токарчук. Мабуть, про нобелівську лауреатку зайве щось розповідати, але я таки скажу, що це плетиво тексту мене поневолює, і я гортаю сторінку за сторінкою, щоб увібрати в себе якомога більше тої ретельно продуманої, багатошарової магії слова. Дуже літня книжка, напрочуд жива і навіть трохи моторошна — я фізично відчуваю хвилювання, читаючи її ночами.
А друга — «Портрет Доріана Грея» Оскара Вайлда, якого читала щонайменше з десяток разів і якого мріяла перекласти українською.
Книга, яка змінила життя
Щоразу, читаючи книжку, я переживаю такий екзальтований момент: «Оце так! Шедевр! Треба обов’язково перекласти!». І так чи не з кожною книгою! З останнього: «Пристрасть» Джанет Вінтерсон, «За стіною» Марлен Гаусгофер у неперевершеному перекладі Наталі Іваничук та «Of women and salt» Габріели Гарсії, яка от-от вийде в українському перекладі. Моїм незмінним захопленням залишається «Її тіло та інші сторони» Кармен Марії Мачадо, бо те, що авторка робить із мовою — це щось нечуване, і тому незмірно прекрасне.
Книга, яку потрібно прочитати кожному
У кожного це свої книги. А мої, без яких не було б мене теперішньої, — це «Фрагменти мови закоханого» Ролана Барта і «Друга стать» Сімони де Бовуар. Знаю їх чи не по сторінках, бо коли писала дисертацію з теорії фемінізму, вони були в мене настільними книжками. А ще — «1984» Джорджа Орвела, бо в ній увесь наш світ, як у кривому дзеркалі.
Женя Олійник, ілюстраторка
Улюблена книгаКнижки натураліста та зоозахисника Джеральда Даррелла. Можу перечитувати їх постійно. Він писав їх в основному, щоб заробити грошей на свій зоопарк, створений для порятунку рідкісних видів тварин. Однак ці повісті і оповідання сповнені такою любов'ю до тварин і такою самоіронією, що відірватися неможливо.
Книга, яка змінила життя
«Щиголь» Донни Тарт. Не можу сказати, що вона змінила моє життя, але ця книжка довгий час промовляла до мене щось дуже особисте, що могла зрозуміти тільки я. Знаю людей, які не змогли прочитати цей роман, а я прочитала його тричі.
Книга, яку потрібно прочитати кожному
«Знай моє ім'я» Шанель Міллер. Це мемуари дівчини, яку зґвалтував на вечірці студент Стенфорду Брок Тернер. Поки тривав судовий процес, її знали під ім'ям Емілі Доу. Міллер описує свій досвід переживання травми і все, з чим стикаються жертви сексуального насильства, які наважились звернутися до правосуддя: бюрократична тяганина, нечутливість, знецінення, осуд і, зрештою, брак справедливості. Її потрібно читати всім доти, доки ми не перестанемо вважати, що відповідальність за насилля несе жертва.
Катерина Демиденко, керівниця Книгарні-кав’ярні Старого Лева у Києві
Улюблена книга«Кульбабове вино» Рея Бредбері. То просто суцільна любов. Книга, яка завжди повертає в літо, дитинство і обійми бабусі. Щоразу, коли я говорю про неї, то на очах з’являються сльози. Бо хочеться назад. Їсти підняті з землі немиті яблука, які пахнуть медом. Це книга про ту дитячу безтурботність і цікавість до життя, про спогади, від яких в грудях жевріє теплий сум.
Книга, яка змінила життя
«Ставлення вирішує все» Джефа Келлера. Вона дуже сильно вплинула на мене. Спершу вона може здатися примітивною, але в цій книзі дуже простою мовою розповідається про те, яким важливим є наше ставлення до тих чи інших речей. Вплив наших негативних думок на внутрішній стан та психічне здоров'я. Важливість вкорінити звичку мислити позитивно.
Книга, яку потрібно прочитати кожному
«Орда» Романа Іваничука. Історичний роман, в якому яскраво змальовані події в Батурині за часів Мазепи. Мене вразив психологічний портрет нашого народу і людини як окремої частинки суспільства. Книга про внутрішню «висоту», про гідність та єдність. Досі маю виписану в блокноті цитату, яка колись вразила: «Ми любимо більше мертвих, ніж живих. Ми втішаємося історією предків, їхніми героїчними діяннями і надолужуємо тим свою власну неміч, лінивство і страх у нинішньому дні».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно