Різдвяний кіномарафон: відкладати більше ніколи!
Єфремова Анастасія
24.12.2017
А ви знали, як багато важать у житті ритуали і традиції, навіть найнезначніші? Читання дітям книжок перед сном, ранкові півгодини на приготування сніданку для себе й коханої людини, щонедільні спільні перегляди фільмів чи улюблена прогулянка в парку перед роботою. Ритуали – це незамінний острівець стабільності й безпеки у бурхливому й мінливому житті. Наприклад, під час зимових свят і довгих вихідних такими ритуалами можуть стати спільні читання зимових книжок чи перегляд улюблених різдвяних фільмів.
Тож підготували для вас добірку екранізацій, які по вінця переповнені духом зимових свят. Читати книжку чи дивитися фільм – обирати вам, а я, як завжди, раджу для подвійного задоволення робити й те, й інше в улюбленій для вас послідовності.
Як дивитися: увімкнути гірлянду, заварити какао, прилаштувати під боком кохану/коханого/кота/собаку/тарілку мандаринів і радіти життю! І не забувати, що дива трапляються лише з тими, хто вірить ;)
1. «Чарлі і шоколадна фабрика» (2005)
Навіть якщо ви вже дивилася цю самобутню екранізацію однойменної казкової повісті Роальда Дала, переглянути ще раз ніколи не буде зайвим. Помітила, що з кожним переглядом за гротескними персонажами й химерними декораціями від Тіма Бертона усе чіткіше проступають непрості як на дитячу історію теми.
Це фільм про 11-річного Чарлі Бакета з дуже бідної родини та його пригоди на шоколадній фабриці Віллі Вонки – найкращого виробника і винахідника шоколадних цукерок. Чарлі та його дідусь долею випадку потрапили до п’ятірки щасливців з усього світу, яким вперше за 10 років дивакуватий і геніальний Віллі Вонка дозволив завітати на шоколадну фабрику.
«Пан Віллі Вонка вміє виготовляти зефір, що має смак фіалок, і чудові карамельки, які, поки їх смокчеш, кожні десять секунд міняють колір, і малесенькі пір'їсті льодянички, які смачненько тануть, щойно торкнешся до них губами. Він може зробити жуйку, яка ніколи не втрачає смаку, і цукеркові кульки, які можна роздути до неймовірних розмірів, а тоді проштрикнути шпилькою і проковтнути…»
Коли думаю про цей фільм, то передусім згадуються не шоколадна ріка, м’ятне цукрове поле чи усі ці льодяники й плитки шоколаду, а те поношене життям ліжко, на якому поміщалися четверо стареньких – дідунь Джо та бабуся Джозефіна і дідусь Джордж та бабуня Джорджина. Голод, холод, скрута не зчертсвили їхніх сердець. Саме тому «Чарлі і шоколадна фабрика» – це історія не лише про дивовижний світ шоколадної фабрики Віллі Вонки, але й про те, що навіть за межами відчаю можна знайти свій Золотий квиток. Світ завжди знайде, як усміхнутися хорошим людям, що опинилися в не надто хороших обставинах.
2. «101 далматинець» (1996)
Гадаю, для більшості історія про 101 далматинця – це передусім екранна версія. І мій фаворит саме художній фільм від студії Дісней. Адже тут така ніжна й тендітна Аніта, трохи дивакутий добряк Роджер, діловита няня, красені-далматинці, такі божевільні викрадачі Джаспер і Хоас, а ще неперевершена Круелла де Віль. Події фільму, як і книжки, розгортаються напередодні Різдва, коли Круелла намріяла собі в подарунок шубу з хутра цуценят далматинців. Але Понґо й Леді не залишать у біді цуценят – і не лише своїх.
«101 далматинець» – дуже добра й дотепна історія для спокійного вечора перед розпаленим каміном (який так часто згадується в книзі). І не біда, якщо каміна у вас немає – ця історія зігріває не згірше й огортає справжнім духом Різдва, коли так легко повірити, що можливо все. Однак готуйтеся, що після перегляду фільму неодмінно виникнуть два нестримні бажання – завести далматинця й прочитати книжку «101 далматинець» Доді Сміт.
«…Леді думала зовсім не про їжу, а про Любеньких, яким буде так самотньо на Різдво. Іноді вона забувала про них на годину чи дві, але надовго – ніколи. Зараз вона згадувала той останній вечір, коли тримала голову на колінах пані Любенької, бажаючи, щоб та зрозуміла її. Згадувала теплу білу вітальню, де зараз мала стояти ялинка з подарунками для трьох дорослих собак і п'ятнадцятьох цуценят».
3. «Різдвяна пісня» (1999)
Важко уявити різдвяні читання та кіноперегляди без класичної різдвяної повісті «батька» цього жанру – так-так, я про «Різдвяну історію» Чарльза Діккенса. Однак її «класичність» ніколи не перешкоджала появі різноманітних екранних адаптацій – від мультиків до фільмів, у героях яких часом одразу і не впізнаєш діккенсового лихваря Ебенезера Скруджа. Перша екранізація з’явилася ще у 1901 році – і відтоді ця історія не сходить ані з екранів, ані з книжкових вітрин напередодні Різдва. Ось тут уже розповідала про одну зі сучасних кіноадаптацій – «Нову різдвяну казку», де в образі Скруджа – медіамагнат Френк Крос.
Цьогоріч мою увагу привернула екранізація 1999 року, головну роль у якій зіграв один із найвідоміших британських акторів – Патрік Стюарт (професор Ікс із серії фільмів «Люди Ікс»). Це класична екранізація повісті Діккенса, якій чи не найкраще вдалося передати атмосферу книжки й діккенсову «філософію Різдва». І не в останню чергу завдяки такій майстерній грі Стюарта. Це той випадок, коли харизматичний актор перетягує на себе чи не всю увагу, і цілком заслужено. Якщо ви хочете на кілька годин перенестися в англійське Різдво XIX століття – це саме те, що треба.
Сюжет найпопулярнішої повісті не потребує нагадувань. Родинне тепло й підтримка найближчих, небайдужість й співчуття, щедрість і доброта – те, що тримає за будь-яких життєвих обставин і не дає серцю згрубшати. А ще ніколи не пізно відкрити серце почуттям. Перечитування «Різдвяної історії» може стати гарною традицією, коли за різдвяним читанням збиратиметься вся родина.
4. «Щоденник Бріджит Джонс» (2001)
Візьму на себе таку відповідальність і скажу, що часом кожна жінка впадає в стан, який інакше як «синдром Бріджит Джонс» не назвеш. Оці всі спроби почати життя з нового року чи з понеділка, новорічні обіцянки й плани, які так і не доходять руки втілити, десятки спроб звільнитися від шкідливих звичок, схуднути, перестати тринькати гроші й «киснути через відсутність хлопця» – хіба це лише про Бріджит? Будьмо чесні.
1 січня самотня й зациклена на спробах схуднути Бріджит Джонс заводить щоденник і складає список новорічних обіцянок. Але все, як завжди, йде не за планом. Бріджит працює в лондонському видавництві, вільні вечори гучно проводить із друзями, споживаючи чимало алкоголю й викурюючи тонну сигарет. Однак час від часу все це їй набридає, а душа бажає змін. Окрім цифри на вагах, вона перейнята спробами знайти кохання. Адже коли тобі трохи за 30-ть, бути самотньою не так просто.
«– …До речі, як твої справи на любовному фронті?О Господи! Чому одружені люди не можуть зрозуміти, що такі запитання вже неввічливо ставити? Ми ж не чіпляємося до них і не репетуємо: «А як сімейне життя? Все ще займаєтесь сексом?»
На початку здається, що це типова американська комедія з тупими (вибачте) жартами й надуманими проблемами в дусі посередніх жіночих романів. Однак усе постає зовсім в іншому світлі, коли починаєш вловлювати місцями пряму, місцями завуальовану пародію на класику світової літератури – «Гордість і упередження» Джейн Остін. І тоді «Щоденник Бріджит Джонс» розкривається і перед читачем, і перед глядачем як довершена і дуже іронічна адаптація класичного англійського роману з усіма його сюжетними штампами, дотепно перенесеними на сучасні реалії. У Бріджит є чого повчитися. Як мінімум, що навіть найнеприємніші й ніякові ситуації найкраще сприймати з долею самоіронії. І що знаходиш тоді, коли перестаєш шукати.
Якщо у вас поганий настрій, не думаючи, вмикайте цей фільм. Або беріться за однойменний роман, український переклад якого на днях вийшов у «Видавництві Старого Лева».
5. «Пінгвіни містера Поппера»
Фільм, знятий за мотивами однойменного роману Річарда і Флоренс Етвотерів, саме те для тих, хто знудився від щорічного переглядання «Різдвяної історії» і «Сам удома». І якщо придивитися, то всі зимові історії насправді про одне – про дорослих, які за турботами забувають, що найдорожчий подарунок для їхніх дітей – увага і спільно проведений час, і про родину як найбільший капітал.
Том Поппер – успішний бізнесмен, розлучений батько двох дітей, який постійно у гонитві за вигідними угодами. Але найцікавіше, що він – син експедитора Тома Поппера-старшого (якого, на жаль, майже ніколи не було вдома, поряд з маленьким Томом). Саме тому у спадок герою дістається не якась там нерухомість – а шість пінгвінів! І як завжди це буває, від ненависті до любові – один крок. Пінгвіни, заради яких Том перетворює квартиру на Північний полюс, стають чимось на кшталт того, чим були для Скруджа Духи Різдва. Ця дуже дотепна історія в дусі найкращих американських родинних комедій змушує замислитися над тим, що справжнє життя проходить повз, поки ми сидимо в офісах та робимо розумний вигляд. Життя надто швидкоплинне, щоб розмінюватися на дрібниці. А ще цей фільм варто подивитися хоча б заради танця Джима Керрі з пінгвінами.
6. «Шерлок» (BBC)
Маю два виправдання, як до переліку кіноекранізацій потрапив серіал. По-перше, починаючи з 2-го сезону, творці «Шерлока» від BBC One тішили шанувальників новими серіями саме у перший день нового року. Так у нас із сестрою склалася традиція переглядати всі сезони під час новорічних свят – гарний релакс після виснажливого навчального року. Головне зручно влаштуватися на ліжку, прихопити кота і щось смачненьке. А по-друге, кожна серія за тривалістю та кількістю сюжетних поворотів ще дасть фору повнометражному фільму. Виправдалася, а тепер до суті.
Якщо ви ще не дивилися сучасну версію про найвідомішого детектива всіх часів і маєте якісь упередження щодо серіалу від BBC, Бенедикта Камбербетча, наприклад, чи щодо того, як перекрутили оригінальні сюжети сера Артура Конан Дойла, запевняю, ви втратили чимало годин насолоди від концентрованого британського гумору, харизми головних акторів і шалених головоломок. А ще після серіалу виникає нестримне бажання перечитати оповідання про пригоди літературних Шерлока Голмса і Доктора Ватсона. І тоді виявиться, що не такий і легковажний цей серіал щодо літературного спадку Конан Дойла, а кожна серія приховує у собі чимало відсилок до оригіналу.
До того ж принаймні в одній з трьох серій кожного сезону події розгортаються під час різдвяних свят. Не втрачайте нагоди подивитися на британців у милих різдвяних светрах.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно