0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Про життя, що більше за літературу. Цитати із книги «Ласощі для Медора»
Андрій Бондар три роки писав колонки на Збручі, де рефлексував над культурними, політичними та соціальними зсувами нашого суспільства. І ось, у «Видавництві Старого Лева» всі тексти увійшли в одну збірку есеїстики. Читати «Ласощі для Медора» — це наче заглядати в чужий щоденник. Адже можна відстежити еволюцію думок та рефлексій автора за кілька років колумністики. Ми даємо вам шанс зазирнути за куліси сторінок та пропонуємо кілька цитат із есеїв Андрія Бондаря. Про суспільство, політику та культуру. Але всі ці думки, зрештою, про наше із вами життя. 
 
***
Вся історія людства — історія тривалого й постійного пристосуванства людини та її прорахунків і компромісів із власною природою, історія, яка дозволила всіма правдами і неправдами людині з соціокультурними й біологічними мутаціями добрести до сьогоднішнього дня.
 
***
Ми — перехідний тип. Бо вже знаємо, як треба, але ще не завжди вміємо і можемо.
 
 ***
Росія не має ні демократії, ні привабливої економічної моделі розвитку, ні вдалого проєкту життя суспільства, ні якоїсь особливої сучасної культури, без якої збідніє світ. Навіть хокей в Росії підупав.
 
 ***
Але навіть за всіх нездоланних відмінностей від, приміром, британської культури наша культура з її хронічною неповнотою, тривалою історією російського домінування, комплексами, травмами та перерваними традиціями впродовж останньої сотні років усе одно обертається в колі загальних потреб і цінностей західного світу.
 
 ***
Бо те, що мають усі, не може бути справжнім інструментом для розвитку окремої людини. Що потрібно щось іще, потрібна книжка, потрібен інтерес, потрібна жива комунікація.
 
 ***
У кожній небезпеці криється шанс вийти з неї сильнішим. Кожна небезпека містить у собі потенціял внутрішньої зміни.
 
***
Ми переплатили за все, чого не просили, і не мали жодної альтернативи. А тепер маємо. Нині ми навіть маємо право тужити за країною, в якій ані дня не жили. І ніхто в нас цього права не забере.
 
 ***
Що ж, раціональне слід залишити обивателям і раціоналістам, а самому (самій) йти за провідною зорею червоної жарівки всередині себе: запалюється — добре, не запалюється — погано. Або ж просто ніяк.
 
 ***
Наше життя триває. Триває у спогадах більше, ніж у пошуках. Бо пошуки і є добре замаскованими спогадами. Спогадами про втрачене «я», яке ніколи не бувало таким, як ми собі уявляємо.
 
 ***
Іноді мені здається, що справжня несвобода не в тому, що тобі забороняють, а в тому, що тобі наказують робити.
 
***
А життя, як відомо, більше за літературу. Вже не кажучи про її канони.
 
 
 
Вам може бути цікаво
Уроки виживання американського підлітка в Україні: рецензія на книгу Наді Білої «Ел і Ева»
The New York Times про книгу «Безутішні» Кадзуо Ішіґуро
«Мозаїка спогадів». Уривок із книги Святослава Максимчука
«Одновітрильний дім» Василя Махна: онлайн-презентація книжки
Хто така «Ідеальна незнайомка»: нуарний детектив чи заплутаний трилер?
«Нові кавові правила»: обговорюємо новинку й дегустуємо каву
stary_lev Стежити
дописів читачів