«Нормальні люди»: книга чи серіал?
Крисюк Тетяна
09.10.2020
«Зовнішній світ скидається на погано налаштований екран старого телевізора. Перешкоди подрібнюють пейзаж на м’які фрагменти»
«Нормальні люди» – другий роман ірландської письменниці Саллі Руні. 2018 року книга потрапила до довгого списку Букерівської премії. А загальний тираж «Normal People» склав понад мільйон примірників.
У вересні цього року книга вийшла українською у «Видавництві Старого Лева». Тож тепер читачі мають нагоду прочитати її, аби потім було цікавіше дивитися серіал.
Увага – далі є спойлери!
Про книгу
Маріанні подобається Коннелл. Коннеллу – Маріанна. Тому у них роман. Але про це ніхто не знає. У школі Маріанну вважають дивною: вона ні з ким не дружить, не ходить на вечірки, не поважає учителів і однокласників. Коннелл – зірка школи. Всі хочуть із ним дружити, він ходить на вечірки, поважає учителів і однокласників… і спить із Маріанною.
Спочатку здається, що їхні стосунки – підліткова гра. Та коли дівчина йде зі школи перед випускним через вчинок Коннелла, стає зрозуміло, що для неї ці стосунки мають значення. І тоді дивним стає вже Коннелл, який не розуміє, що не так.
Вони народилися і виросли у різних сім’ях, але мають однакові проблеми – страх утратити зону комфорту, страх зізнатися собі, що ти такий, як усі. Нормальний і ненормальний водночас.
На мій погляд, у школі Маріанна боялася, що інші помітять її нормальність. Вона вміє не лише читати й вчитися, а й жартувати, танцювати, носити силуетні сукні. Коннелл боявся, що інші помітять його ненормальність. Бо попри підліткову типовість, він любить читати, вчитися і не любить, коли його друзі когось дражнять чи висміюють.
В університеті вони поміняються місцями. Коннелл стане диваком, Маріанна – зіркою. Але це зробить їх ще більш нещасними. Бо хай де б ти опинявся і з ким би товаришував, від себе не втечеш.
«Нормальні люди» – це історія не лише про токсичні стосунки між закоханими, а й про вплив оточення або суспільства на людину. Про зв’язок із батьками, про соціальну і гендерну нерівність. Про депресію, яка є наслідком внутрішнього конфлікту зі собою і світом, у якому ти не можеш прижитися. Про неконтрольовану агресію як спосіб контролювати матір і сестру.
Усі ці проблеми Саллі Руні заховала поміж рядками – треба озброїтися терпінням і олівцем, аби розгледіти їх і зрозуміти. У романі немає зав’язки і розв’язки, моралізаторства і поділу героїв на поганих-хороших. Читач має зробити висновки без сторонньої допомоги.
Про серіал
Серіал майже не відрізняється від книги. Режисеру вдалося зберегти і передати сповільнено-гнітючу атмосферу роману.
У романі немає динамічності, але це не впливає на швидкість читання. Цікавість змушує перегортати сторінку за сторінкою, аби дізнатися, як розвиватимуться стосунки Коннелла і Маріанни далі. У серіалі відсутність динаміки відчувається гостріше. Епізоди, коли Коннелл палить на балконі цигарку 9 секунд без зміни кадру, коли закохані лежать на ліжку майже без руху впродовж 14 секунд, хотілося прискорити. З одного боку, так режисер показує нам сумніви і внутрішнє страждання Коннелла. Але з іншого боку, вистачило б і 5 секунд, аби це зрозуміти.
На користь серіалу – більше діалогів і розмов, яких у романі немає. Наприклад, діалоги Маріанни з матір’ю допомагають ліпше зрозуміти поведінку жінки, яка боїться сина-тирана.
Я вважаю, що спочатку потрібно прочитати роман. Прожити його і пережити. Тоді вам буде цікаво дивитися серіал, зауважуючи деталі, яких немає у книзі, слідкувати за становленням героїв, яких ви вже знаєте. Якщо подивитеся серіал, читати книгу, ймовірно, не захочеться.
Цитати з роману
«Одна людина дійсно може змінити іншу».
«Неможливо повністю позбутися залежності від інших людей, то чому б не відкинути ці намагання, подумала вона, рушити в інший бік, залежати від людей у всьому, дозволити їм залежати від тебе, чому б ні».
«Усі ці роки вони нагадували дві маленькі рослинки, які ділили між собою той самий ґрунт, проростали одне в одного, звиваючись, щоб звільнити місце, займаючи незручні положення».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно