Найтепліші книжкові цитати про зиму та свята
Старий Лев
07.12.2015
Ілюстрація Ольги Кваші
Друзі, ось-ось розпочнуться зимові свята. Старий Лев, не покладаючи рук (або лап?:)), продовжує працювати над новими книжками. На його книжковій поличці вже є чимало історій, які розповідають про прихід зими, Святого Миколая, новорічні дива та Різдво. Тож сьогодні, щоб поринути у справжню зиму, пропонуємо Вам кілька цитат із новорічно-різдвяних книг.
***
«Цікаво, як на небі святкують Різдво, – подумав я. – Може, моя матуся також пече там свої медові яблука, хоча на небі немає убогих». А потім мені здалося, що я і справді бачу її у довгій синій сукні з великим кошиком, повним різдвяних яблук. І матуся роздає їх усім: і Марії, і апостолу Петру, і моєму татові, і всім, хто тільки схоче. А потім я почув, як співає небо, і співає ріка, і крига на ріці, і сніг також співає різдвяну пісню. І та пісня була така, що я міг би все життя її слухати.
Дзвінка Матіяш, «13 різдвяних історій»
***
«Треба написати Санті листа... Треба-треба-треба... – муркав Сплет. – Бо як він інакше дізнається, що мені подарувати на Різдво?»
Роб Скоттон, «Різдво для Сплета»
***
Сиджу собі, святкую Різдво, пишу тихенько, не кваплячись, як колись. Це просто збування буття ось таким – письмовим – чином, коли зникає час, а натомість настає вічність, така люба, така прийнятна, рятівна для смертної істоти вічність споглядання і творчості, причому не відстороненої обсервації об’єктів, а цілковитої увімкненості у світ, спільне творення його із Творцем усіх мислимих і немислимих світів, вічність непередаваної словами єдності і солідарності з життям – з будь-яким життям – засніжених сосен, сплячих їжачків, негарних жінок, бідних дітей.
Костянтин Москалець, «13 різдвяних історій»
***
А після вечері, коли жінка вже лаштувалася спати, кіт сказав:
– Сьогодні я ночуватиму у вертепі. Недобре буде, коли в самісіньке Різдво ангели спустяться з неба і побачать, що Ісус замерз. Я цілу ніч співатиму йому свою пісеньку й зігріватиму його – своєю шубкою і своїм диханням. І зранку він буде щасливий та веселий, як і личить малому Цареві світу...
Богдана Матіяш, «Казки Різдва»
***
Різдво!.. Ви чуєте? Лишень від звуків цього чарівного слова у небі починають співати невидимі дзвіночки, і здається, що от-от станеться дещо казкове. Чуєте?
Сашко Дерманський, «Крамничка тітоньки Мальви»
***
І ще він пообіцяв собі, що ніколи не шкодуватиме випічки, навіть якщо це буде останній пампушок і навіть якщо він сам залишиться голодним. Свідком цієї обіцянки стала перша зірка, що засяяла на небі й покликала всіх до Святої вечері.
Світлана Лінинська, «Пан Сирник і різдвяний пампушок»
***
Рiздвяне
Виходить вечір на скелі голі,
Виймає з тайстри окраєць хліба,
Окраєць хліба і грудку солі,
А хліб — зі злота, а сіль — зі срібла.
Виходить вечір в крисані теплій,
І сніг іскриться на сивих бровах.
А понад світом — звізда вертепна.
І Бог — предвічний, і радість — нова.
Мар`яна Савка, «Тихі віршики на зиму»
***
На Святвечір уся родина збирається разом. На столі – 12 страв, які нагадують про 12 апостолів. Христос, коли виріс, став їхнім учителем – а без наставників ми не пізнаємо найголовнішого. Під скатертину кладуть трохи сіна, аби нагадати про стаєнку у Вифлеємі. Вона одного дня стала найсвітлішим місцем на землі. Бо не важливо, де ти народився, головне – хто ти є і ким ти станеш.
Мирослав Лаюк, «Різдво Христове»
***
Сніжинки летіли на Повза зі всіх сторін, сідали на лапи і на живіт, лоскотали ніс і вуха. Це було, на диво, приємно і зовсім не страшно. Повзові стало так радісно, що захотілося бігти їм назустріч.
– Мартіно, це сніг! – кричав він і бігав довкола зайченятка. Він підстрибував, падав, котився, перевертався, вставав і біг знову. Повзове щастя було таке справжнє і сильне, що Мартіна, дивлячись на нього, сама почала реготати.
Мар`яна Прохасько і Тарас Прохасько, «Хто зробить сніг»
***
- Різдвяна ялинка – найкраща у світі! Тільки сама ялинка різдвяною бути не може. Вона має стояти посеред великої кімнати, її прикрашають кульками, хлопавками, срібними янголами, а ще…
- А ще – слониками! - вигукнув Ґудзик. – Я хочу прикрашати Різдвяну ялинку. Тоді я побачу всі дива, які стануться у Різдвяну ніч!
Леся Воронина, «Різдвяна казка слона Ґудзика»
***
Минуло зовсім небагато часу – і веселий вогонь затанцював у печі. Тато-їжак позатуляв щілини щепками й полагодив розхитані двері. Щастик розтопив сніг, бо вдома не залишилося чистої води. Форко з Тосиком поставили у кутку соснові гілочки, причепурили їх мереживом і розклали під ними подарунки. Мама-їжачиха з Мілою і Росинкою застелили стіл скатертиною, запалили свічку у красивому підсвічнику й розставили смачні святкові страви, попередньо розігрівши на вогні грибну юшку й пампухи. Чайник весело посвистував, наче натякаючи, що от-от можна буде поласувати гарячим напоєм і різдвяним пирогом…
Цього року родина їжаків зустрічала Різдво далеко від дому й без подарунків одне одному. Але – і вони всі це знали – нинішнє святкування було найкращим подарунком для кожного з них.
Надійка Гербіш, «Одного разу на Різдво»
***
Ось хоча б і Різдво. Зате який відчуваєш священний трепет, якими добрими поривами повнишся! Я завжди чекав цих днів як найкращих у році. Це радісний час – дні милосердя, доброти, всепрощення. Це єдині дні у всьому календарі, коли люди, наче за мовчазною згодою, вільно розкривають один перед одним свої серця і бачать у своїх ближніх, – навіть у незаможних і знедолених, – таких же людей, як і вони самі, що бредуть однією з ними дорогою до могили, а не якихось істот іншої породи, яким варто йти інакшим шляхом. А тому, дядечку, хоча це й правда, що на Різдво мені ще жодного разу ні золота, ні срібла не додалось, я все одно вірю, що воно приносить мені добро і буде приносити добро. Тож хай живе Різдво!
Чарльз Діккенс, «Різдвяна історія»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно