Наталя Іваничук про переклад «Ріка» та «До музики»
Шиманська Анна
29.09.2020
Роман «Ріка» норвезького композитора та письменника Кетіль Бйорнстада є другим у трилогії, яка розповідає про молодого піаніста Акселя Віндінґа, його пошуки себе, пристрасть до музики та шалене кохання. Минулого року світ побачила перша частина трилогії «До музики». Обидві книги переклала українською Наталя Іваничук. Нещодавно у львівській Книгарні-кав’ярні Старого Лева відбулася зустріч із перекладачкою, під час якої вона розповіла багато цікавого про роботу над книгами «До музики» та «Ріка», які вже доступні читачам, а також їх продовженням – романом «Дама з долини». Пропонуємо найцікавіші цитати з розмови.
Про знайомство з трилогією Кетіля Бйорнстада
Ці книги мають дуже давню історію. Коли ми у 1997 році в університеті заснували Центр країн Північної Європи (Nordic Center), то одразу почали активну діяльність: налагодили стосунки з бібліотеками Скандинавії, з фундаціями на кшталт NORLA, посольствами. І нам просто надсилали книги з бібліотечних фондів Норвегії і Фінляндії. Ми отримували величезні пакунки книжок для нашої бібліотеки центру. Там були ці дві книжки– «До музики» та «Ріка». Вони у мене і досі в бібліотеці, а «Дами з долини» там не було.
Про музику у книгах
Музика присутня у всіх трьох книгах. І у всіх трьох вона різна. З другою книгою («Ріка») я вже музику не слухала. А коли перекладала першу («До музики»), то майже кожен твір, кожного автора, який згадувався у книжці, я переслуховувала. Слухала все, що у ній з’являлось нове. Весь час я була на хвилі музики. Я не перекладала під музику, але музичний супровід був.
Про труднощі перекладу
Досить складно перекладались реалії. Всі маршрути героїв я мусила знаходити в гугл-картах у процесі перекладання. Треба було шукати музику, оці описи. Я, хоч і десять років відіграла на фортепіано свого часу, ніяк не могла зрозуміти деякі технічні моменти гри. Сольфеджіо я не вчила, тому не знала їх. Відповідно все це треба було дивитись. Кожне прізвище треба було перевіряти. Це ускладнює та сповільнює роботу. Але це технічна сторона. Кетіль Бйорнстад пише дуже лаконічно і подекуди навіть рубано. Тобто технічно його перекладати не важко: короткі речення, все зрозуміло. Треба тільки зуміти вловити ритм цих коротких речень і передати його, щоб він звучав українською не рубаним, а як в оригіналі – з певною мелодикою.
Про місця у книзі
Два роки тому я була два тижні на перекладацькій резиденції в Осло. Я мала мету сходити шляхами Акселя (головний герой книг). Я була у Вільшанику, знайшла всі адресні точки. Там дуже гарно. Було б добре зробити це до перекладу. Спочатку прочитати, потім сходити, а потім перекладати. Тоді б це дуже добре перекладалося. Але цей досвід перейшов у наступні книжки «Ріку» і «Даму з долини».
Про трилогію
Поки що для себе я з’ясувала одну внутрішню спільність в усіх трьох частинах. Чому саме трилогія? Бо є три кохання Акселя. Як на мене, трохи дивні кохання, але це його вибір. Це ж несвідомий вибір його коханої, а підсвідомий. І ця підсвідомість, яка збиває його з шляху. Оце воно – якісь ненормальні закоханості Акселя, шалені та щирі. Музика довкола і любов до музики, яка об'єднує. Його прагнення бути піаністом, його бажання грати. Але все одно виходить на тло жінка: спочатку його мама, потім перше кохання, друге кохання і врешті третє. Ці три різні кохання тримають його. А ще у книгах є дуже багато роздумів, копирсання в собі.
Про продовження «Ріка» і «До музики»
«Ріку» і «До Музики» я перекладала повільно, навіть сказала б спроквола. Я себе не підганяла. Хоча «Видавництво Старого Лева» і не ставило мені тісних дедлайнів. Зараз у мене пішла хвиля дуже важких та поважних книжок. Наприклад, продовження «Ріки» – «Дама з Долини», над яким я зараз працюю, є набагато важчим психологічно, ніж перші дві книги. Переважно, я читаю наперед книги, які маю перекладати. Дві перші книги я читала одразу, ще 20 років тому, а «Даму з долини», як виявилось, ні. Зараз у моєму перекладацькому житті такий етап, що до мене зараз приходять ті книжки, які я колись читала, які мені дуже подобалися 20 років тому. І от я почала перекладати «Даму з долини» і з'ясувалось, що я її не читала. Тому мусила її одразу читати і перекладати. Я почала її, а потім відклала. Думала, що це вже прийшло вигорання. Я навіть хотіла відмовитись від неї, щоб хтось інший перекладав. Але все стало на свої місця. Книжка цікава, нічим не гірша і не слабша, ніж перші дві частини.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно