На дотик, слух та смак: 4 книги, які розкажуть усе про Велику Британію
Кізима Олеся
17.02.2021
Ще близько 100 років тому британські володіння займали 32 мільйони квадратних кілометрів, або 22% світового суходолу (не враховуючи площі Антарктиди), а піддані Її Величності становили майже чверть усього населення планети. Саме через це англійська мова й досі домінує в політиці, спорті, музиці, у сферах подорожей, торгівлі та фінансів… Що найперше слід знати про Велику Британію сьогодні? Які вони, сучасні британці, і чи, зрештою, дуже відрізняються від нас? Про це – у добірці книжок, які допоможуть краще зрозуміти історію, традиції і культуру мешканців Туманного Альбіону, а також їхню ментальність.
Джеремі Кларксон, «Світ за Кларксоном. Як я вже казав…»
Це видання – збірка 79 вибраних газетних колонок, які належать перу скандально відомого британського журналіста і колумніста, культового телеведучого автомобільного шоу «Top Gear» Джеремі Кларксона та написані ним впродовж 2013-2015 років для тижневика «The Sunday Times».
«Мені подобаються символи на прапорі. Вибрані з розумом, вони вказують на історію, амбіції та владу. На жаль, єдиний символ, який відповідає тому, що залишилося від Британії, – це чайник. І я не впевнений, що це хоч якось правильно».
Кожен текст – це вкрай суб’єктивна, сповнена тонкого, дошкульного гумору та неприхованої провокації думка автора про певну подію, яка трапилася у Великій Британії чи за її межами і була актуальною на момент публікації.
«Цілком зрозумілим є – з огляду на весь жах у Сирії – бажання щось із цим зробити. І, звісно ж, цілком природно для британців вислати туди умовний фрегат. Це в нас у крові. Щойно тільки десь проблеми – ми мчимо туди, роздаємо поганцям по мордах і вчимо їх потому грати у крикет. Але ж – ну, невже донині немає кращого рішення?»
З цієї книги ви довідаєтесь, чому лише йоркширець знає, як правильно сказати the, що поєднує північ Англії з українською провінцією і навіть як завдяки взаємно гарантованому висміюванні можна поставити на коліна Путіна... А головне – як виглядає світ, де над усім панують самоіронія, влучна критика та всепереможний здоровий глузд. Світ за Джеремі Кларксоном.
Олена Ящук-Коде, «Париж і Лондон – столиці мого життя»
«"Париж – це жінка, а Лондон – незалежний чоловік, що курить люльку в пабі", – писав Джек Керуак в "Одинокому мандрівникові". Я би додала, що Париж – це любовна історія, а Лондон – детектив. Різні стилі, різні жанри».
Олена Ящук-Коде – письменниця, журналістка та художниця, маркетологиня. За освітою – культорологиня. Уродженка Києва, українська парижанка з 1999 року, яка протягом 2009-2013 років проживала у Лондоні.
«Ця книга – коктейль з мого досвіду та спостережень. Я намагалася писати максимально чесно. Мені хотілося, аби завдяки моїм рядкам ви могли уявити себе в Парижі чи Лондоні, подумки перенестися на інший бік континенту, побачити світ очима парижан чи лондонців».
Це збірка оповідань, котрі з гумором та непідробною щирістю описують особисті враження, переживання й емоції нашої співвітчизниці, що пов’язані насамперед з переїздами, навчанням, одруженням і народженням дітей у двох європейських столицях.
«Чим пояснити ексцентричність у зовнішності та характері британців? Ви ще не встигли нічого дізнатися ні про країну, ні про столицю, але вам зразу впадає в очі особлива місцева манера одягатися. Тут немає жодних правил та обмежень! Немає кордонів людській фантазії! Ви можете собі дозволити все: поєднати кольори, які ще ніхто не здогадався до вас об’єднати, вибрати одяг, незважаючи ні на вашу морфологію, ні на розміри».
Також книга познайомить з особливостями побуту, культурними цінностями та психологією місцевих мешканців, зокрема й українських іммігрантів.
Кейт Фокс, «Спостерігаючи за англійцями»
Чому англійці – такі англійці? Відповідь на це запитання можна знайти у книзі від відомої британської соціальної антропологині Кейт Фокс, котра написала її як підсумок власного наукового дослідження, що тривало понад 10 років. Беручись за цей проєкт, дослідниця ставила перед собою чітке завдання – відшукати спільний знаменник у правилах поведінки своїх співвітчизників, а саме неофіційний поведінковий кодекс, який вплетений поміж класові, вікові, статеві, регіональні, субкультурні та інші соціальні зв’язки англійського суспільства.
Тираж закінчився
«Під мікроскопом все виглядає по-іншому, і, без сумніву, я по-новому побачила багато стереотипів про англійців, зокрема "стриманість", "ввічливість", "розмови про погоду", "хуліганство", "лицемірство", "приватність", "антиінтелектуалізм", "правила черг", "компроміс", "чесна гра", "гумор", "класовість", "ексцентричність" та багато інших, як виявилося, мають багатошарову сітку правил та кодів, яку не побачити неозброєним оком».
З цієї книги ви дізнаєтесь: коли слово «dinner» означає «обід», а коли – «вечеря», що таке «іронічний садовий гном» і правило «От так завжди!», як знайомитись, скаржитись, пліткувати й прощатись по-англійськи, а ще вести світські бесіди і сперечатись у пабі...
«Якщо хочете стати одним із нас – чи трохи з нас посміятися – то я думаю, що моя книжка навчить вас імітувати симптоми. Наголошую (сподіваюсь, що цей момент ми вже з’ясували і узгодили), що англійськість – це не про расу, колір, спадковість чи віру. Англійськість – це світогляд, етос, поведінкова "граматика", набір неписаних правил, які на позір здаються загадковими, але їх із легкістю може розкодувати кожен, хто знає пароль!»
Тіна Озевич, «Great! Велика Британія для допитливих»
«Там, де канал Ла-Манш найвужчий, з берегів Великої Британії видно вогні французького міста Кале, а із Франції – стрімкі білі кручі англійського Дувра. Саме цим скелям Англія завдячує своєю найдавнішою назвою: Альбіон, що кельтською означало "білий"».
Усім відомо, що Велика Британія – батьківщина короля Артура, Шекспіра та Гаррі Поттера, тут править королева, а машини рухаються лівою стороною дороги. А чи знаєте ви, де росте дерево Робін Гуда, хто такий Бенксі і де, найімовірніше, знаходиться Гоґвортська Школа магії й чаклунства? Або що є спільного між вікінгами і шоколадними цукерками, пореєм та нарцисами, феєрверками і млинцями?
«Френсіс Егертон, восьмий герцог Бріджвотер, використовував замість календаря… черевики. Кожну пару носив лише один день, а тоді вишиковував їх рядами, відмірюючи таким чином час».
Ця книжка – захоплива віртуальна мандрівка Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії: історичні факти, дивовижі й цікавинки, видатні люди, літературні герої та ексцентрики, вражаючі легенди, міфи й перекази, традиції, визначні місця, а також найсмачніші рецепти.
«Crumble, або фруктовий пирігСкладники:3 тверді кислуваті яблука (або кільканадцять слив, 2 яблука й жменя малини; або порізаний ревінь)300 г борошна (або вівсяних пластівців)3 ложки цукру з верхом (можна більше)200 г маслазбиті вершкиПомиті, але нечищені яблука порізати невеликими шматочками й викласти на дно форми, змащеної маслом. У мисці розім’яти виделкою холодне масло, цукор та борошно (його можна замінити вівсяними пластівцями або використати 150 г борошна й 150 г пластівців). Тісто повинно бути м’яким, а масло відчуватися під пальцями. Готове тісто викласти на фрукти, повністю прикриваючи їх. Пекти впродовж 35 хвилин у духовці, нагрітій до 180 градусів, доки тісто не зарум’яниться. Викладати на тарілку ложкою гарячий крамбл, подавати зі збитими вершками».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно