Мозок, ти просто космос: 10 приголомшливих фактів із книги «Тут усередині. Путівник глибинами мозку»
Кізима Олеся
29.03.2021
Тут, усередині вас, є мозок. Але ви знаєте, що маєте мозок, тільки тому, що маєте мозок – тут усередині. І якщо добре поміркувати (еге ж, за допомогою мозку 
), то хіба не іронічно, ба навіть комічно, що орган, який робить нас, людей, найунікальнішими істотами у всьому Всесвіті, є всього-на-всього дивною сіруватою масою, що на вигляд нагадує волоський горіх, а на дотик гриб, – і це наш мозок. А якщо точніше – 1300 грамів мозку.
), то хіба не іронічно, ба навіть комічно, що орган, який робить нас, людей, найунікальнішими істотами у всьому Всесвіті, є всього-на-всього дивною сіруватою масою, що на вигляд нагадує волоський горіх, а на дотик гриб, – і це наш мозок. А якщо точніше – 1300 грамів мозку.Португальська ілюстрована енциклопедія «Тут усередині. Путівник глибинами мозку», до написання якої було залучено неврологів, нейробіологів, філософів і психологів, пропонує підліткам, а також всім зацікавленим дорослим зануритись у вражаючий світ думок, емоцій, пам’яті, знань, щоб довідатися, що ж усе-таки відбувається тут – усередині мозку кожного з нас.
Ласкаво просимо у мозок!
Мозок – центр гігантської всеохопної мережі комунікацій.
Усередині мозку є близько 86 000 000 000 особливих клітин, що звуться нейронами. Разом вони здатні виробити достатньо енергії, щоб засвітити лампочку в 60 ват.
Від кожного нейрона можуть розгалужуватися тисячі різних шляхів, які загалом простягаються на 160 кілометрів нервових тканин, а якщо вишикувати їх усіх в один рядок, утвориться дорога завдовжки 860 км. Це і є розмір того, що ви тримаєте у себе в голові.
На мозок припадає приблизно 2% ваги нашого тіла, однак на його живлення витрачається 20% всієї енергії, яку ми отримуємо від їжі.
За останні три мільйони років розмір нашого мозку зріс утричі порівняно з іншими приматами (шимпанзе, орангутани і горили), до яких належимо і ми: з 450 грамів до майже 1300 – саме стільки важить мозок сучасної людини. Причина відома: ми почали все більше потребувати нашого мозку, що змусило його рости.
Люди, вигадавши кухню, почали готувати їжу, яку стало легше пережовувати, а отже отримали змогу засвоювати більше калорій, причому швидше, ніж якби харчувалися винятково сирою їжею. Так нам вдалося краще наситити не лише тіло, а й наш ненажерливий мозок.
Думку можна побачити, почути і зафіксувати.
Попри свою абстрактність, думка має фізичну реальність. Якщо нейрони є перемикачами, що передають повідомлення, які, своєю чергою, породжують дії, роздуми, пам’ять, то можна припустити, що думка являє собою сотні або й тисячі електрохімічних імпульсів.
Мозок народжується неповноцінним та незавершеним, утім, готовим до самотворення.
Розвиток мозку починається в утробі матері, коли ембріону виповнюється 16 днів, від структури, яка називається нервовою трубкою.
На четвертому тижні внутрішньоутробного розвитку продукування нейронів досягає максимальної швидкості – 250 000 клітин за хвилину.
На 24-му тижні вагітності мозок ембріона уже має майже 86 мільярдів нейронів, між якими щохвилини створюються мільйони зв’язків (синапсів). На цьому етапі наше мозкове устаткування готове до реалізації «суперспеціалізованих» функцій, які й роблять нас людьми.
Тому для появи нових зв’язків і здорового розвитку мозку необхідно пізнавати світ. Настав час народжуватися...
Основне завдання мозку – дізнаватися більше.
Усвідомлюєте ви це чи ні, пам’ять залучається щоразу, коли ви робите будь-що. Байдуже, пишете листа чи збираєтеся зробити необхідні рухи, щоб зачесатися, ви завжди звертаєтеся до пам’яті за інформацією, якою вже володієте і яка допомагає вам у навчанні.
Коли ми вчимося, всередині мозку між нейронами передаються повторювані електричні імпульси, а отже синапси нейронів стають сильнішими завдяки потовщенню речовини, що захищає ці зв’язки і пришвидшує комунікацію між нейронами – мієліну.
Ми завжди вчимося, причому, навчаючись, використовуємо те, що вже знаємо, адже під час навчання між нейронами не тільки утворюються нові синапси, а й активуються ті, що вже є у нашій пам’яті.
Тренування посилює нейронні мережі. Якщо хочете щось робити добре – тренуйтеся.
Щоб почистити яблуко, не порізавшись, мозок людини залучає мільйони нейронів та здійснює трильйони обчислень.
Будь-який рух – це результат довгої подорожі електричного імпульсу від мозку до м’язів, величина та розгалуженість якої зумовлені тим, щоб полегшувати регенерацію після травми.
Будь-яка дія майже завжди передбачає рух, а довільні рухи, тобто ті, які ми робимо, бо самі так вирішили, своєю чергою, передбачають спільну роботу різних зон мозку, особливо спинного мозку і моторної кори – разом вони контролюють сотні м’язів тіла.
Мозок викликає і зупиняє сльози.
Відомо, що лише люди (і, можливо, слони та горили) плачуть від емоцій. Емоційні сльози, на відміну від сліз, які виникають, коли ріжемо цибулю чи коли в очі потрапляє пил, є результатом невеличкого «вибуху», який стається всередині нас, допомагаючи нам не втратити контроль над собою. Вони звільняють тіло від гормонів стресу і, крім того, можуть містити знеболювальні речовини, а також ендорфіни (гормони доброго самопочуття і задоволення).
Найбільш активними і здатними «змусити» нас плакати зонами мозку є: лімбічна система, яка є частиною автономної нервової системи і яка контролює все, що ми не контролюємо свідомо, й такі ділянки, як мигдалина і гіпокамп. У цій системі циркулює нейромедіатор ацетилхолін, який здатен контролювати вироблення сліз.
Мозок працює краще, коли йому не треба перейматися тим, що думають інші, і коли він «вимикає» деякі зі своїх ділянок, які зазвичай відповідають за його дії.
Щоб відстежити шлях творчості в мозку, вчені порівняли зображення мозкової активності джазових піаністів під час їхніх виступів, де були впіймані два моменти: коли музиканти грали завчену композицію і коли імпровізували.
Висновки були вражаючими: в моменти імпровізації, тобто в найбільш творчі миті, мозкова активність зростала в зоні префронтальної кори, відповідальній за інтроспективне мислення (тобто те, що ми робимо, коли заглиблюємося в собі), і зменшувалася в іншій зоні кори, відповідальній за планування дій і їхнє пригнічення (коли ми вирішуємо чогось не робити).
Кожен мозок, який бачить, чує або читає мистецький твір, інтерпретує його по-своєму, завжди доповнюючи чимось своїм (досвідом, спогадами тощо).
Коли ми читаємо роман чи споглядаємо картину, наші нейрони, які звуться «дзеркальними», дозволяють нам пережити те, що ми бачимо/читаємо/слухаємо, і завдяки цьому ми пізнаємо нові грані світу, ставимо нові запитання, а отже отримуємо нові знання.
Тож коли ви чуєте фразу на кшталт «моє життя змінилося після того, як я прочитав цю книжку», це певною мірою правда: ми дійсно стаємо іншими людьми, коли переживаємо мистецький/естетичний досвід, адже у нашому мозку утворюються нові синапси.
Мізки, господарі яких є фізично активнішими, старіють пізніше.
Людський мозок (разом із ногами, звісно ж) створений, щоб долати щоденно майже 20 (!) кілометрів.
Коли ми ходимо, крутимо педалі, біжимо, пливемо, наше серце надсилає більше кисню і поживних речовин до мозку, поліпшуючи нашу зосередженість і здатність до навчання. Водночас кров, яка надходить до мозку під час фізичних вправ, руйнує токсини, що містяться там як залишок від природних чи штучних хімічних сполук з їжі. Саме тому, коли ми виснажені й захекані добігаємо до фінішу, то почуваємося більш спокійними і бадьорими, так ніби добряче прочистили мозок.
Отож взувайте черевики і гайда на прогулянку!
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно