0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Книжки для осені, або Море, магія, любов
Правду кажучи, книжки для цього бук-листу я обирала спонтанно. Це не добірка книг на певну тематику чи твори конкретних авторів, це радше видання, які були мною прочитані впродовж останніх місяців і які, як на мій суб’єктивний погляд, чудово пасують в якості вечірнього осіннього читання. Тут можна віднайти трохи натхнення, корисні поради, віддзеркалення власних проблем, трохи містики, трохи одеського моря. Це твори про втрату та пошуки часу, авантюрні пригоди, творчість, мереживне плетиво людських стосунків і про любов, яка часто є головними ліками.
 
«Велика магія», Елізабет Гілберт
 
Фото - Станіслав Кінка 
«Творче життя – це життя доповнене. Життя повніше, щасливіше, просторіше й достобіса цікавіше. Жити у такий спосіб – постійно й наполегливо добувати сховані у собі самоцвіти – це вже мистецтво. З творчого життя ніколи не зникає Велика магія».
Трохи неочікувана, але яскрава книга від автора славнозвісного роману «Їсти, молитись, кохати». «Велика магія» – не художній роман, не фантастична розповідь чи посібник із фокусів, а натхненна палітра порад, оповідань з життя знаменитостей та творчих роздумів. 
 
Автор намагається відповісти на питання, які хвилюють кожного, хто так чи інакше пов’язаний з творчістю. Що таке покликання? Чи повинен митець страждати? Куди втікають ідеї та де шукати натхнення? Як позбутися своїх страхів? Чому допитливість важливіша за пристрасть? Книга поділена на розділи: Мужність, Чари, Дозвіл, Наполегливість, Довіра, Божественність – на думку Гілберт, саме ці поняття є «ключиками» до успішної та плідної творчої роботи.
 
«Танжер», Йван Козленко
 
Фото - ВВС Україна 
«Я писав текст про багатонаціональний та строкатий мегаполіс, такий собі атавізм у зануреній в морок націоналізмів міжвоєнній Європі; приречене на загин благословенне місто, що відчайдушно захищає свої віртуальні кордони, які збігаються з рамками розумного, розмаїтого, вільного…»
За словами самого автора, він писав роман перед переїздом до Києва як «пісню прощання з Одесою, подякою її гостинності та марнотратству і водночас освідченням.
 
У «Танжері» є кілька сюжетних ліній. Одесит на ім’я Орест отримує неочікувану, але заманливу пропозицію зніматися в кіно, яка насправді стане початком химерних відносин із режисером та його дружиною. Паралельно з цим читач іде слідом за Олександром Довженком та Юрієм Яновським, роздивляється, наче в калейдоскопі, мереживне плетиво почуттів, емоцій, подій. 
 
Кордони між цими паралельними лініями настільки тонкі, що прочитавши кілька розділів, трохи перестаєш розрізняти, де сучасна Одеса, а де Одеса середини 20-их років, коли до міста переїхав Довженко й де опинився Яновський. За головними героями читач блукатиме Одесою: слідуватиме Ланжеронівською та Дерибасівською, завітає на 7-ий кілометр, купатиметься місячної ночі в морі, відкриватиме, як влучно написано в анотації, «місто свободи, місто кохання і творчості, що не знають меж».
 
 
Фото - ВСЛ 
 
«Ніщо не є тягарем, якщо любиш».
Герої нової книги Зої Казанжи – реалістичні, справжні. Звичайні жінки, які закохуються й зазнають болю, люблять та ненавидять, сумують чи радіють, плачуть в подушку, ходять на роботу, гуляють містом, подорожують, варять варення, в’яжуть шкарпетки, сваряться й миряться з сестрами, їдуть та повертаються.
 
Чоловіки, зображені в романі, – щирі й хитрі, щедрі та егоїсти, сміливі та боягузи. Зустрічі цих жінок та чоловіків, перетини їхніх доль складаються по-різному. Кілька шлюбів, самотність, нова зустріч, нове життя. Життя, яке ніколи не буває на сто відсотків передбачуваним, яке важко прорахувати на кілька кроків уперед.
 
Більшість героїнь цих оповідань не є щасливими, скоріше навпаки, шукають кращого життя, тепла, щирості. Вони закохуються в друга дитинства, живуть за вказівками старшої сестри, співіснують з чоловіком, якого не кохають, зазнають сердечних ран, які можуть бути вилікувані лише любов’ю. І любов ця набуває різних відтінків – від зустрічі з чоловіком мрії до усиновлення дитини з притулку.
 
«Дім, у котрому заблукав час», Вікторія Гранецька, Марина Однорог, Анастасія Нікуліна
 
Фото - Наталя Власенко 
«Схоже, сьогодні чверть на шосту зупинилися всі годинники на Землі…»
«Дім, у котрому заблукав час» – це драматична антиутопія про час як метафору, адже часу не існує, є лише прилади його вимірювання, що їх для зручності вигадали люди; про внутрішній апокаліпсис, який почасти буває страшнішим, ніж апокаліпсис довколишній; і, звісно, про кохання, яке триває на тлі руйнування часу. В романі органічно переплітаються історичні події та химерні містифікації, проза та поезія, буденне життя та подорожі.
 
«...ніби й дрібничка – втрата годинникового часу, але на хвилинах, годинах та секундах виявилося так багато зав’язано у звичному житті, так багато заплановано, що враз усе полетіло шкереберть...»
Ця книга виявилась для мене дуже вчасною, якщо так можна висловитись. Ще раз нагадала про цінність (і водночас плинність) часу, дала нагоду переоцінити свої справи та ресурси, поставити питання про те, чи ті люди поруч зі мною? На що йдуть години життя? Адже часто ми радше займаємось прокрастинацією, ніж чимось справді цінним та корисним, погоджуємось на роботу, яка не приносить задоволення, живемо старими звичками замість того, щоб проживати дні по-новому. Але ніколи не пізно щось змінити!
 
«Король болю», Богдан Коломійчук
 
Фото - Наталя Власенко 
«– І все ж таки, чому той "король королів" мав таку владу? – мовив Христоф. – Я все ж таки випитала про це у свого рятівника... – сказала жінка після мовчанки, – ті королі були володарями своїх земель. А він розпоряджався їхньою смертю. Вирішував хто, коли і як мусить вмерти. Ніхто не знає, звідки в нього така влада. Він – справжній король страждання...» 
«Король болю» є історико-авантюрним твором, герої якого потрапляють у містичні пригоди.  Дія твору відбувається у XVI столітті у Львові, Поморянах, Кракові та інших містах давньої Речі Посполитої. У 1572 році помирає король Сігізмунд ІІ, забираючи з собою безліч таємниць. Та одну він мусить передати в надійні руки, навіть якщо доведеться домовитися з самою Смертю про ще один день життя.