Кетіль Бйорнстад: норвезьке літературно-музичне диво
Єфремова Анастасія
21.02.2019
Нещодавно полиці Старого Лева поповнила особлива книжка – роман «До музики» в українському перекладі Наталі Іваничук та з обкладинкою від Анастасії Стефурак. Особлива ця книжка тим, що її автор Кетіль Бйорнстад – норвезький піаніст, композитор та письменник, і в кожній з цих іпостасей він яскраво заявив про себе. У французькій газеті Le Monde про нього писали, що «цей письменник, очевидно, володіє всіма можливими талантами», а в The Guardian назвали Бйорнстада «культурним дивом». Чим же особливий Кетіль Бйорнстад як музикант та як письменник? Спробуємо розібратися.
Майбутній видатний піаніст, виконавець класичної і джазової музики, композитор та один із провідних сучасних норвезьких авторів народився 1952 року в Осло в родині інженера Пера Бйорнстада. Кетіль здобув освіту класичного піаніста в Осло, Лондоні та Парижі. 1966-го та 1968 років він перемагав у конкурсі молодих піаністів. А вже 1969 року, у віці 16 років, дебютував спільно з Філармонічним оркестром Осло, виконавши композицію угорського піаніста й композитора Бела Бартока.
У певний період його життя музика й література почали йти пліч-о-пліч: 1971 року Бйорнстад дебютував як піаніст, виконавець класичної музики; а вже 1972 року опублікували його дебютну поетичну збірку «На самоті» (Alone). У 70-х роках він потроху відійшов від класичної музики й активно зацікавився джазом, сформувавши власний стиль – авангардної імпровізованої музики, що поєднала джазову, класичну, фолк- та рок-музику. Усе це відбувалося під впливом музичних смаків Бйорнстада: від класичних виконавців Баха і Моріса Равеля до джазових музикантів Телоніуса Монка та Майлза Девіса. 1973 року Кетіль Бйорнстад випустив свій дебютний альбом «Åpning» (за участю барабанщика, гітариста та басиста). Його творчий доробок загалом нараховує понад 50 композицій, серед яких і створені для студії Universal. Серед найвідоміших музичних альбомів Бйорнстада – «Water Stories» (1993) «The Sea» (1994), «The River» (1997) и « The Sea II» (1998), у назві яких відчувається якийсь особливий зв’язок композитора з водою.
Тож музика й література тісно переплелися в житті Кетіля Бйорнстада, хоча перший час він намагався відокремити одне від одного й бути лише музикантом, коли грає, і лише письменником, коли пише. Тож у ранніх творах письменника можна мало знайти про музику. Однак згодом Бйорнстад усвідомив, що ці його сторони творчості лише доповнюються одна одну. «Добре в цьому те, що література й музика дозволяють поглянути і на себе, і на те, чим займаєшся, з нового боку, повернутися до попередніх справ оновленою людиною». Кетіль Бйорнстад написав більше 30 книжок, серед яких вірші, романи, психологічні трилери, біографії (зокрема, біографії Едварда Гріга та Едварда Мунка). Однак справжнє визнання до нього прийшло після публікації 2004 року роману «До музики», першої книжки з трилогії про піаніста Акселя Віндінґа.
***
Бйорстад народився, виріс та живе в будиночку на березі моря – з видом на гладінь, острів та інший берег, – де пише музику і книжки про воду, смерть і музику. Саме ці три образи невіддільно супроводжують його літературно-музичну творчість. В одному з інтерв’ю письменник поділився про роль води у його житті: «Я виріс біля тієї річки, яку описую у книзі [«До музики»]. Потім, упродовж 16 років, я жив на острові в південній частині Норвегії, згодом переїхав сюди [на околицю Осло]. Коли я почав писати про Акселя Віндінґа, то зрозумів, наскільки важлива для мене вода. У той час я писав музичну п’єсу для одного фестивалю в Північній Норвегії, "Пісню моряка", де використав текст про море, яке забирає життя, і море, яке дає життя. Наприклад, рибалки отримують від моря рибу, але й гинуть у морі. Або ж біженці з Африки, які припливають в Італію на човнах – для одних подорож стає рятівною, відкриває ворота в новий світ, інші ж гинуть. Вода динамічна, як життя».
Другий роман в трилогії про Алекса Віндінґа так і називається – «Ріка». Саме ріка забирає матір головного героя роману «До музики», що стає вихідною точкою всієї історії, кінцем і початком усього. «Мама жила так, ніби життя до самого кінця треба прожити на шаленій швидкості. Постійне вживання симфоній, цигарок і алкоголю». Її життя було невлаштоване. І ця невлаштованість стала спільним знаменником для всіх Віндінґів – її чоловіка, доньки і сина. Однак саме на сина, з яким вони любили разом слухати по радіо музичні концерти, Осе Віндінґ покладала особливі надії. Мама Кетіля Бйорнстада, як і мама головного героя роману «До музики», теж чимало «подорожувала» завдяки радіо. Саме тому одні з найперших спогадів дитинства письменника – концерти й симфонії Чайковського, Третя соната Прокоф’єва. Після смерті матері головний герой, 16-річний Аксель, повністю присвячує себе музиці («мій учитель – музика») і входить в коло музикантів-однодумців. Вони називають себе «Товариством молодих піаністів» – група молодих людей, які наприкінці 60-х років вчаться в гімназії в Осло. Запеклі конкуренти й друзі, унікальні особистості, яких поєднує вона: музика. Вони живуть під постійним тиском родини, вчителів, критиків і навіть самих себе. З дня на день вони відточують свою майстерність і техніку, адже найменша помилка може стати фатальною. І музика в цій історії аж ніяк не тло.
Роман «До музики», як справжній музичний твір, має особливий ритм. Його короткі речення, де Бйорнстад використовує слова немов ноти й акорди, переходять в довгі протяжні, що творять особливу словесну композицію тексту – драматичну й напружену, яка закручується, немов пружина, і от-от має вистрелити. Стакато. Уривчасте коротке виконання. Всі проблеми, сварки, трагедії, що постають зі сторінок роману, зливаються в одну протяжну драматичну мелодію і водночас звучать поліфонічно. Швидка вода, що поглинула матір, батькове невлаштоване життя, Жовта вілла, куди до професора навідується сестра Акселя Катріне, й життя самого Акселя, одержимого Анею Скууґ, пристрасть і насилля, кохання і смерть. І над усім цим вона – музика.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно