0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Історія однієї обкладинки: Творча майстерня «Аґрафка» та «Прощавай, зброє» Ернеста Гемінґвея
«Прощавай, зброє» – дуже просто написана непроста книга про безглуздя війни, частково автобіографічна, адже під час Першої світової Гем пережив перше сильне кохання та пізнав велику цінність дружби. Ілюструвати таку книгу – виклик. І, можливо, наших художників спинив би переляк перед таким челенджем, якби до справи не взялися професіонали. Роману Романишин та Андрія Лесіва не треба особливо представляти ні українським, ні іноземним видавцям – роботи Творчої майстерні «Аґрафка» відомі далеко за межами країни. Наприклад, книжку Девіда Лоуренса «Коханець леді Чаттерлей» художники спочатку оформили для італійського видавця і аж потім книга вийшла у нас. Сьогодні Романа та Андрій розкажуть про те, як візуалізувалася книжка Ернеста Гемінґвея «Прощавай, зброє».
 
А якщо ви хочете почути історії про створення інших обкладинок – пишіть у коментарях назви і ми про них розповімо Підморгує

Творча майстерня «Аґрафка» – творчий та сімейний тандем художників Романи Романишин та Андрія Лесіва. Одні з найбільш популярних українських ілюстраторів за кордоном, переможці міжнародного конкурсу European Design Awards 2020 в номінації «Книга і видавнича ілюстрація».
 
– Ернест Гемінґвей – один з наших улюблених авторів. Його тексти дуже візуальні, густі і насичені нюансами. Ми як художники віддавна мріяли попрацювати над оформленням якогось із його творів. Тож дуже зраділи, коли така можливість з’явилася завдяки «Видавництву Старого Лева». Ми самі обрали роман «Прощавай, зброє» – він страшенно актуальний зараз. Події періоду Першої світової війни, описані в романі, можна легко транспонувати на події сьогодення: головні меседжі, проблеми, емоції – вони дуже резонують із нашими сучасними думками, відчуттями, переживаннями. Це стало одним із головних ключів до нашої концепції оформлення українського видання «Прощавай, зброє».
 
– Говорити про створення обкладинки цього видання, відокремивши її від ілюстрацій і цілісної ідеї оформлення, буде неправильно. Обкладинка є нерозривним елементом цілісного проєкту книжки, фактично – його обрамленням.
 
 
Зазвичай, коли ми працюємо над цілісним графічним опрацюванням якогось тексту, то до дизайну обкладинки підходимо аж у кінці, коли готові усі або більшість ілюстрацій. Саме так було і у цьому випадку: обкладинка «Прощавай, зброє» створювалася в останню чергу, коли були вже готові понад 30 ілюстрацій.
Повідомити,
коли з'явиться
Ми повідомимо Вас коли з'явиться цей товар на Вашу електронну пошту!
 
– На момент нашої роботи уже був затверджений і використовувався принцип дизайну серії творів Гемінґвея у «Видавництві Старого Лева» – це стрічка суперобкладинки з ім’ям автора та назвою твору, яка закриває приблизно третину обкладинки знизу, і така стрічка наявна у кожному виданні Гемінґвея, змінювалася лише її кольорова гама. Тому для нас одним із головних завдань було обіграти цей принцип. Читач отримує книгу з цією стрічкою, яку за бажанням може зняти, тобто обкладинка працює на двох окремих рівнях – зі стрічкою і без неї. Ми переконані, що в дизайні не може бути випадкових речей, тож якщо у нас є додатковий елемент оформлення, він мусить бути на 100% виправданим. Ми задумали проєкт так, що коли стрічка на місці, читач бачить певний образ на обкладинці, а коли стрічку зняти – загальний образ і його сенси змінюються.
 
– Однією з головних ідей нашого оформлення «Прощавай, зброє» є принцип розтікання, вологи, що наскрізним мотивом пронизує текст. Ця волога проявляється як дощ і туман, як піт і кров, чи зрештою – озеро з човном посеред нього. Тому в ілюстраціях ця ідея розчинення у воді, розтікання наскрізно присутня. Звичайно, є вона й на обкладинці, щоправда, якраз прихована під стрічкою суперобкладинки, невидима на перший погляд.
 
 
– Якщо говорити про образи на обкладинці, то ми обрали два головні елементи – це дві уніформи: військова і медична. Ми не бачимо, хто їх одягнув, ці дві постаті невидимі, ми бачимо лише їхню уніформу. А завдяки накладанню напівпрозорих кольорів одне на одного створюється враження, що перед нами духи, привиди у процесі зникання, розчинення одне в одному. Коли ж зняти з обкладинки стрічку, то відкриваються краї уніформ, що розтікаються густими краплями, змішуються між собою і перетворюються в брудну болотяну воду, яку бачимо на форзаці, перегорнувши обкладинку.
 
 
– Ще одним важливим елементом ілюстрації на обкладинці є рукав військової форми – він загортається через корінець книги і продовжується на звороті обкладинки, перетворюючись на дорогу, якою крокує вояк, але також рукав стає жалобною чорною стрічкою, як пам’ять про загиблих. Знову ж таки, тут ми використовуємо ефект присутності суперобкладинки, яка закриває чорну дорогу, чи жалобну стрічку, і ми спершу бачимо лише постать військового, а відгорнувши суперобкладинку нам відкривається чорна смуга, по якій він крокує.
 
– Під час роботи над цими ілюстраціями ми здійснювали дуже багато підготовчих робіт: створювали окремі елементи, які пізніше оцифровували і компонували з них нові образи. Ми малювали якісь елементи чи використовували трафарети, а тоді руйнували їх розмиванням, витиранням, щоб добитися максимально правдивого ефекту деструкції, текучості, зникання.
 
 
 
Вам може бути цікаво
Знижка 20% на книги Жоеля Діккера!
Асєєв Станіслав
Гнутись, а не ламатись: історії про сильних жінок
Від гарячих точок до хутора Обирок: виходить книжка Валерія Пузіка!
Дебют Мілана Кундери: що трапляється, коли «Жарт» змінює долю?
Я бачив його живим, мертвим і знову живим
stary_lev Стежити
дописів читачів