Громовиця Бердник про книжку Власти Власенко «Афини»
Луцюк Анна
28.08.2021
Читання віршів Власти Власенко схоже на прогулянку місцями сили, ти дослухаєшся до голосу природи, гір, стаєш втаємничений у знання, які тривалий час зберігалися за міцними дубовими дверима, подалі від людського ока. Зазвичай у могутніх і магічних Карпатах.
У тексти авторки вплетені стежки, якими ходять лише гуцули, вплетені слова, які можуть бути незрозумілими для тих, хто не знає українських гір на дотик. Але кожен відчує мольфарську душу і прадавню силу, що оприявнюється у віршах Власти, а ще запах любистку, фіалкового неба та смак афинів, які виросли в хмарах.
Письменниця і дослідниця традиційної культури, людина, що тісно пов’язана із Карпатами, Громовиця Бердник ділиться враженнями про книжку «Афини».
***
спалахну як листя — ніхто мене не задує,жити — то ніби нести сонце назад у рай,закосичуся в хмари — ти казав, що мені пасує...таку мене пам’ятай.
Водночас наївні і магічно-архетипні, вони здавалися древнім мольфуванням, старовіцькими примівками, що справіку їх промовляють у Карпатах. «Хмарами сивими підпережуся, ясним зорям поклонюся» — заповітні формули з певним ритмом, розміром і шикуванням слів здавна несли особливу силу, це були камертони, які давали можливість зачарувати долю — власну або чиюсь, і якими й користувалися здавна примівники — так називали і називають у Карпатах людей, які можуть зцілити тіло або зробити його невразливим для зброї, змінити ненависть на любов, заспокоїти сердечні страждання, втишити ревнощі та гнів, запалити в серці палке кохання.
І той самий ритм, ті самі «заповітні слова» вчуваються у поезії Власти Власенко. Поетеса, виплекана тілесно і духовно карпатськими горами, у нашому цинічно-цифровому світі творить строфи, які дозволяють сучасній людині відчути суголосність із «малим всесвітом» своєї душі — і водночас із «великим Всесвітом», де живуть Горні сили, які так само як і століття тому, схиляють небо над своїми дітьми — людьми.
І разом з тим, Властині вірші — дуже земні, щільні, чуттєві. Навіть тілесні. Вони нерозривно зв’язують любов земну і любов небесну, де жага продовжується єднанням споріднених душ і навпаки. Поезія безчасся, в якій кожен читач і кожна читачка знайдуть щось своє потаємне…
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно