Джон Кракауер — ловець свободи. У дикій глушині цивілізації
Луцюк Анна
21.05.2020
«Тепер я йду у дику далечінь» — чи в багатьох із нас з’являються такі пориви? Хіба тимчасові і безрезультатні. Хто ці люди, які наважуються йти світ за очі, що ними керує? Альпініст і журналіст Джон Кракауеар понад рік шукав відповідь, мандруючи у Північній Америці. Він хотів реконструювати історію хлопця, який покинув все і загубився серед доріг назавжди. «У дикій глушині» — це документальний роман, де автор і читачі дошуковуються правди. Через кілька років книжку екранізували, стрічка «Тепер я йду у дику далечінь» (Into the wild) мала величезні касові збори й потрапила до списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.
Роман «У дикій глушині», що незабаром вийде українською у «Видавництві Старого Лева», – це реальна історія хлопця, який вирішив зректися комфортного життя і вирушив у мандрівку Америкою, одержимий ідеєю пожити серед дикої природи Аляски. Тут переплетено дві біографії: Кріса Мак-Кендлесса і самого письменника, який знайшов паралелі у своєму житті та житті мандрівника, що прагнув усамітнення.
Спільна історія Джона Кракауера і Александра Суперволоцюги (саме так представлявся Кріс новим знайомим) розпочалася у 1992 році, коли журналіст отримав завдання від журналу «Аутсайд» зробити матеріал про хлопчину, тіло якого знайшли в глушині Аляски. Стаття про Кріса, який завершив із відзнакою університет, пожертвував на благодійність 24 тисячі доларів, змінив ім’я і безслідно зник на 2 роки, сколихнула суспільство. На адресу редакції прийшла рекордна кількість листів: люди захоплювалися, засуджували, співчували, дехто з них знав Суперволоцюгу і ділився спогадами.
Драматична історія не відпускала Джона, він упізнав у затятому ідеалістові себе: крім журналістики, Кракауер змалку займався альпінізмом, не міг порозумітися з батьками, його ідеали не вписувалися у сучасний світ, а оточення звинувачувало у складному характері. Він мав за мету докопатися до істини: чому хлопець з благополучної заможної родини, розумний, перспективний, зрікся успішного майбутнього і подався валандатися світом? Що ним керувало? Чому дика природа так приваблює людей, що вони лишають затишні домівки і ризикують власним життям, а не лише комфортом?
Джон Кракауер, фото — The Wall Street Journal
Понад рік журналіст ішов слідами Александра, зустрічався з людьми, які його знали, читав листи і щоденники, з одержимістю відтворював шлях мандрівника. Аж поки не потрапив на Стемпедську стежку, що веде до гори Мак-Кінлі, де знайшов свій останній прихисток мрійник і аскет Кріс Мак-Кендлесс, або ж Алекс Суперволоцюга.
Легендарний автобус досі там, колись у цій місцевості намагалися прокласти дорогу, в автобусі жили робітники, але неприборкана стихія змусила відмовитися від задуму. Частину прокладеного асфальту одразу розмило, транспорт тут і лишили. Кріс провів в ньому 4 місяці, в автобусі і знайшли його останки. Однодумці подорожнього пробираються через нетрі Аляски, щоб потрапити сюди, ризикуючи життям.
Кріс Мак-Кендлесс
Кракауер спілкувався з десятками людей, які знали хлопця. Хтось підвозив автостопера Алекса, хтось давав тимчасовий підробіток, житло, їжу; комусь він час від часу писав листи і залишив на зберігання трохи своїх речей, фото і щоденників. Цього виявилося достатньо, щоб відтворити історію життя і смерті. Поруч із фактами автор додав трохи власних історій з думкою, що це цілком у стилі Кріса.
Книжка «У дикій глушині» вийшла 1996 року і стала світовим бестселером. Історія подорожнього, який уникав близькості з іншими і супутнього емоційного вантажу, зачитувався Львом Толстим і Джеком Лондоном та безславно загинув у тайзі Аляски, знайшла відгук у мільйонів читачів. Джон Кракауер став знаменитим.
Чому автор відчув, що їх із Крісом щось поєднує? Джон в юності провів три тижні на Алясці, намагаючись піднятися новим маршрутом на пік Палець Диявола, але безуспішно через складні умови. Та впертість не дозволила йому так просто відмовитися від затії — проклав шлях з іншого боку і дістався до вершини. Еверест і Серро-Торре (гора в Патагонії, одна із найскладніших серед альпіністів) — також були ним підкорені, хоча, як у випадку з Крісом, прийшлося заплатити високу ціну.
Хто вони? Ловці свободи, заручники власних ідей? Мабуть, історії диваків-подорожніх не дають відповідей на питання, але лишають достатньо простору для думок і мандрів углиб себе чи природи.
Зі щоденника Алекса: «Істинний сенс можна знайти лише в пережитому, у спогадах, у можливості відчувати безкінечний захват і щастя від життя на повну силу. Боже, як чудесно жити! Дякую тобі. Дякую».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно