0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
До Дня української писемності та мови: чотири генії українського слова
Ну що б, здавалося, слова... 
Слова та голос – більш нічого. 
А серце б'ється – ожива. 
Як їх почуєш!..
Т. Шевченко
 
Кажуть, що 1934 року на міжнародному конкурсі мов у Парижі українську мову було визнано наймилозвучнішою у світі – після французької і перської. Чи дійсно це так, чи лише гарна легенда – точних відомостей немає, а це направду не так і важливо. Адже для нас мова, що генетичним кодом вписана в нашу свідомість – від перших колискових до останніх слів, – завжди найспівучіша і наймиліша. Нею мама заколисує дитину, нею ми висловлюємося про найсокровенніші почуття і найсильніший біль, нею підтримуємо одне одного у скрутні хвилин, нею кохаємо, ненавидимо і пробачаємо.
 
До Дня української писемності та мови щорічно за традицією відбувається чимало заходів, покликаних вшанувати рідну мову. Не оминають увагою і її видатних популяризаторів, чиї слова цитують тисячі українців на всіх теренах нашої Батьківщини. У цей знаковий день пропонуємо з нового боку відкрити тих, хто чимало доклалися до плекання рідного слова. Шептицький, Франко, Шевченко, Антонич – видатні постаті, які стають ближчими завдяки серії абеток-енциклопедій від «Видавництва Старого Лева». Погодьтеся, про найвідоміших, коли вже так багато сказано й написано, завжди складно говорити, щоб ненароком не вдатися до надмірного пафосу чи, навпаки, не зійти до буденщини. Тож доволі символічно, що віхи життя таких метрів набули форми абетки – тої, що відкриває дитині буквенний світ, і вона назавжди залишаємося у його чарівних тенетах.
 
 
 
Все почалося з Андрея Шептицького. Саме книга «Шептицький від А до Я» з текстом Галини Терещук і Оксани Думанської та в оформленні Творчої майстерні «Аґрафка» започаткувала серію абеток-енциклопедій Старого Лева про відомих діячів української культури. Унікальність цих видань не лише у способі викладу й неповторному оформленні – перед нами оригінальна спроба зробити далеких близькими, дозволити українським світочам стати друзями й цікавими співрозмовниками малим і дорослим читачам.
 
Кожна літера абетки – ключик до розуміння такої непересічної особистості з великим серцем, якою був Андрей Шептицький. Він був не лише митрополитом, меценатом, активним громадським діячем – у скрутні години Шептицький залишався для багатьох «нашим Татусем», часом – останньою надією. Він опікувався сиротами, а в часи Другої світової війни відіграв величезну роль у порятунку євреїв, за що посмертно був удостоєний нагороди ім. Яна Карського від американської правозахисної організації. Шептицький був ще й напрочуд ерудованою людиною з широкою сферою зацікавлень: живопис, історія мистецтв, філософія, східні релігії і слов’янські мови (яких, до речі, знав аж 10-ть). Навіть на старість, борючись з недугами, продовжував дбати про освіту й культуру, опікуватися молоддю та нужденними людьми.
 
 
У книзі немає знебарвлених посірілих фактів – лише щирі спогади з дитинства й зрілих років Шептицького, листи сиріток до митрополита, дотепні жарти цього Велета української культури (мав зріст аж 2,08 м), якими він наставляв своїх парафіян. І, може, якби не митрополит Андрей, не їли б ми сьогодні шоколадки «Світоч» і не ходили до Національного музею у Львові, що тепер названий іменем Шептицького.
 
«В, І, Р, А, Н, А, Д, І, Я, Л, Ю, Б, О, В. Якщо скласти ці літери, то матимемо три знайомі слова. А якщо візьмемо і збудуємо з них хатинку, то саме у такій хатинці, де панує віра, надія і любов, мріяв жити митрополит Андрей Шептицький».
 
«Був у нас на Галицькій Україні чоловік високого росту та ще вищого духа, що розумівся на мистецтві, пізнавався на талантах, вмів найти дороги і засоби для підтримання сучасної і збереження колишньої народної культури. Коли б не він, не одно припало би столітнім порохом, не один талант би пішов намарне».
 
 
 
Вам ніколи не хотілося дізнатися, чим видатні постаті, про які у нас говорять лише з придихом, живуть поза творчістю, як проводять дозвілля та чим цікавляться? Ніколи не хотілося «зняти» без перебільшення геніальних людей з постаменту і роздивитися, які ж вони насправді? Завдяки оригінальному формату абетки-енциклопедії біографії відомих українських діячів вже не відлякують нудними текстами та сухими фактами. «Франко від А до Я» від франкознавців Наталі та Богдана Тихолозів у дуже стильному оформленні Творчої майстерні «Аґрафка» – не виняток.
 
Письменник, вчений, перекладач, журналіст, енциклопедист, економіст, етнограф, поліглот, політик, а ще невтомний мандрівник, затятий грибник, пристрасний рибалка – і все це (на секундочку!) про одну людину – Івана Франка. Цього «вічного революціонера» дійсно можна вважати титаном праці: за життя він написав понад 6 000 творів та понад 3 000 публіцистичних статей і наукових праць. Він людина, яка зробила себе сама. Людина, яка щоразу розширювала межі неможливого своєю невтомною й самовідданою працею, що рятувала його навіть від серйозних недуг. Багато в чому Франко був першим: його називають фундатором шевченкознавства, він одним з перших почав заробляти на життя власним пером, очолив першу українську політичну партію. А ще першим одягнув вишиванку з класичним європейським костюмом, започаткувавши нову моду.
 
 
У цій захопливій мандрівці біографією феноменально обдарованої людини ви дізнаєтеся, що особиста бібліотека Франка нараховувала понад 12 тисяч книг, що за життя письменник мав близько 100 псевдонімів (Джеджалик, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова…), навчався в 3-х університетах, знав 19-ть мов і був 4 рази ув’язнений. А ще знайдете рецепт іменного пирога, який щороку готували на Франкові іменини і підписували «ТАТО».
 
«Ця книжка розповідає про незвичайну людину, яка стала генієм, і про генія, що залишився людиною. Про малого Мирона, який виріс і став українським Мойсеєм, пророком і проводирем. Про ковальського сина з підгірського села, який до скону не згасив у своєму серці іскор живого вогню з-під батькового молота. Ця книжка — про вогонь, а не попіл. Про людину, а не про пам’ятник».
 
«Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіціальних кордонів».
 
 
 
Що ми насправді знаємо про Тараса Шевченка? Як багато правди в тій зашореній біографії митця у підручниках з української літератури, яку з року в рік від дати народження до дати смерті завчають школярі? Дякуючи шевченкознавцеві Леоніду Ушкалову та художниці Анастасії Стефурак, і дорослі, і малі мають можливість по-новому відкрити не лише геніального поета Шевченка, але й талановитого ґравера, живописця, співака, актора, режисера, скульптора, фотографа… і просто людину, яка жила й творила у своє задоволення.
 
 
З книжки ви дізнаєтеся, що всі найважливіші події в житті Шевченка відбулися навесні, а ще довідаєтеся, чому його так вабив горизонт і зоряне небо, кого поет називав своєю «святою зіронькою», які страви й напої особливо смакували йому, дізнаєтеся, якого кольору очі були в митця та які очі полюбляв він сам. Особливою ж потіхою буде відкрити Шевченка-котолюба (ну бо чиє серце тільки не здатні розтопити ці пухнастики). Зі сторінок цієї мистецької книжки постає не лише Шевченко-романтик й борець, але й Шевченко-дотепник, людина, яку захоплювало й цікавило все довкола і яка тим надихала інших, попри важкі випробування, що випали на його долю. Не відмовляйте собі у задоволенні відкрити цю непересічну особистість у такій «смачній» подачі.
 
«Багато, надзвичайно багато прекрасного в божественній, безсмертній природі, але торжество й вінець безсмертної краси – це одухотворене щастям обличчя людини; більш високого, прекрасного в природі я нічого не знаю».
 
«Нехай би моя Батьківщина, – казав він, – була найбідніша й найнікчемніша на землі – навіть тоді вона здавалася б мені кращою за Швейцарію та всі Італії».
 
 
 
До 108-ї річниці з дня народження українського поета, прозаїка, перекладача Богдана-Ігоря Антонича «Видавництво Старого Лева» підготувало четверту абетку-енциклопедію – «Антонич від А до Я», текст до якої написав Данило Ільницький, ілюстрації – Володимира і Людмили Стецьковичів.
 
Богдан-Ігор Антонич – ще одна непересічна постать, яка, на жаль, так рано пішла з життя і попри все справила незабутній вплив на українську літературу й українське слово. За 27 років «український Рембо», як нарекли його, встиг видати три поетичні збірки, ще дві були видані посмертно. Цей співець духовної краси, цей «п’яний дітвак із сонцем у кишені» дуже любив ті моменти, коли вірші йому допомагало писати натхнення. Водночас Антонич чимало часу приділяв відточуванню слів, наполегливо добирав для них наймилозвучніші й нагармонійніші поєднання.
 
 
Поет народився на Лемківщині, у польському середовищі, однак свідомо обрав для себе українську. Йому пощастило потрапити до єдиної на всю Лемківщину гімназії, де вчили також і української. «Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко. Моя країно зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино вишні й соловейка!» – писав сам про себе цей «хлопчина із сонцем на плечах», відчуваючи особливий зв’язок з українським словом і Батьківщиною.
 
Невисокий, худорлявий, елегантно одягнений, він мав вигляд інтелектуала і лице вчителя. З дитинства Антонич був короткозорим, однак зумів зробити масивні рогові окуляри своїм визначальним атрибутом. «Антонич від А до Я» причинить дверцята до світу оригінального й самобутнього митця і, як і попередні видання, потішить цікавими, часом дотепними, часом щемкими, фактами з життя видатної постаті. А ще у книжці можна буде знайти відповідь на питання, яке хвилює чи не кожного школяра, який стикається з творчістю Антонича: чому у нього два імені «Богдан-Ігор». І навіть більше: дізнатися, як Богдан Антонич, який міг би бути Богданом Котом, став все ж Богданом-Ігорем Антоничем.
 
***
 
Серія абеток-енциклопедій від Старого Лева – це не лише унікальні за змістом й оформленням видання, від першого дотику до яких більше не захочеться випускати їх з рук ні на секунду. Це суцільна книжкова насолода і ідеальний варіант для родинного читання. Знайомство з такими знаковими для України постатями має починатися не з нудних текстів у підручниках – а зі захопливих і щирих історій про Людей.
 
Вам може бути цікаво
Чаротворці
Декаданс Гемінґвея, або Переможець не має шансів виграти
Маленька книжка про маленького хлопчика і його тата
Однакові чи різні? Геноміка
Вальдес Марія Елена
Берґна Моніка
stary_lev Стежити
1635 дописів 37502 читачів