Берґман - сам собі течія: завжди унікальний, неповторний і завжди впізнаваний
16.07.2018
14 липня світ відзначив 100-річчя одного з найвідоміших режисерів ХХ ст. – Інґмара Берґмана. У Львові дискутували про «Інґмара Берґмана у кіно та літературі» за участі перекладачки Софії Волковецької, кінокритикині Катерини Сліпченко та письменниці Катерини Міхаліциної. Про найвідоміші книжки Берґмана, що вийшли українською у «Видавництві Старого Лева», культові фільми режисера, унікальні фото острова та близьких Інґмар говорили у дворику «Львівської копальні кави».
Що є найбільшим розчаруванням у житті за версією Інґмара Берґмана? Отримати в подарунок на Різдво плюшевого ведмедика, тоді як старшому братові подарували кінопроектор. «Я не міг спати вночі, дивився на нього, покинутого й абсолютно байдужого братові. У моїй голові визрів план: я обміняю усю свою колекцію олов'яних солдатиків на кінопроектор! Братові це здалося чудовою ідеєю. Він поповнив свої запаси 150-тьма солдатиками, а я отримав його - свій перший кінопроектор», - розповів у відеоінтерв'ю режисер. Кінематограф став його найбільшою пристрастю, вірність якій він зберігав усе життя. Поза тим, назвати Інґмара людиною «найчесніших правил» не можна: знімати у фільмах одночасно дружин і коханок не було для нього дивиною.
«Берґман - культова постать у світовому кінематографі, - розповіла Катерина Сліпченко. - Вуді Аллен говорив, що є погані режисери, є хороші режисери, а є Інґмар Берґман. Крім того, це дуже активний режисер, у нього величезна фільмографія, тільки в 50-ті роки він зняв 13 фільмів. І при цьому примудрився не примкнути до жодної течії, не стати представником певного кінонапрямку... Берґман - сам собі течія. Завжди унікальний та неповторний: знімав фантасмагорії, знімав натуралізм, знімав абсурдизм і завжди був впізнаваним».
«Берґман-письменник доступніший, аніж Берґман-режисер, - зауважила Софія Волковецька, яка переклала берґманівські романи українською. - У книжках він людяніший, емоційніший, зрозуміліший. Звісно, він також писав сценарії до усіх своїх фільмів, проте «Недільне дитя», «Довірливі розмови», «Латерна магіка» - це все ж таки художні книги, кіноромани. Сподіваюсь, що завдяки їхньому виходу в Україні, постать режисера стане нам зрозумілішою. Я дуже чітко пригадую своє захоплення від книжки «Довірливі розмови»: сиділа у літаку, їхала зі стокгольмської конференції і мене просто захопила ця гіперемоція». Усі свої романи режисер написав на схилі літ – за 10 років до смерті. Проте, на думку перекладачки, навіть цей фактор не є достатнім поясненням особливості Берґмана-письменника. Тим паче, залишається загадковим його бажання викрити сімейні таємниці: наприклад, пояснити деспотичність батька й зраду матері у «Довірливих розмовах».
«У Інґмара були надзвичайно складні стосунки з батьком. Хоч той був священником, проте досить тиранічною натурою, суворо виховував і лупцював дітей. Або, наприклад, коли малий Інґмар робив щось неправильно, його одягали в спідничку й змушували так ходити весь день - батькові це здавалося веселою затією. Берґман пробачив батькові лише перед очима смерті, він півжиття не міг його зрозуміти. До матері ж у режисера було досить ревниве ставлення - малим він не отримував від неї тієї ніжності та любові, якої прагнув», - додала перекладачка.
Можливо, саме «сімейні таємниці» породили протиріччя берґманівської натури: син священника та атеїст, відлюдник на острові Форьо та великий ловелас, знавець людських душ та поганий батько. Одне відомо точно: без індивідуальності Інґмара кінематограф був би не таким, яким ми його любимо. «Треба розуміти, що «хороша людина» - це в принципі не про режисерів. Бо так вже склалося, що хороші люди не вгамовують особистих драм та істерик акторів, алкогольних пристрастей операторів, не налагоджують активний знімальний процес, не знаходять грошей та продюсерів. А ще треба змусити не найінтелектуальніших на світі людей створити надісторію. Мені не імпонує, коли конкретно про Берґмана говорять, як про монстра. Давайте згадаємо «Американську ніч» Франсуа Трюффо й спробуємо зрозуміти Берґмана», - розповіла Катерина Сліпченко.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно