Антонич стане ближчим: сюрприз до дня народження поета
Старий Лев
05.10.2017
108 років тому у невеличкому селищі Новиця народився Богдан-Ігор Антонич, чудовий поет, прозаїк, перекладач та літературознавець. І тим часом Старий Лев приготував для читачів унікальну енциклопедію-абетку «Антонич від А до Я». Тексти для нової книги підготував Данило Ільницький, ілюстрації – Володимир і Людмила Стецьковичі. Який колір Антонич любив найбільше? Яким був літературний псевдонім поета? Чому Богдан-Ігор любив ніч? Пропонуємо привідкрити завісу таємничості і дізнатися кілька цікавих фактів про поета ;)
Народившись на Лемківщині, перебуваючи в офіційно польському середовищі і неформально серед українців-галичан, Антонич розумів, що майбутнє – за об’єднаними цивілізаційними цінностями. Саме тому для своєї творчості обрав українську літературну мову. Україна для Антонича – це особливий, унікальний спосіб побачити світ, водночас відчуваючи єдність з іншими країнами.
Коли Антонич прокидався, то не поспішав снідати й виходити з дому. Він любив ранок через стан, коли прокидаєшся лише наполовину і ще не забув того, що хвилину перед тим наснилося, але вже можеш записати це у зошит, знайти перші слова про те, що наснилося чи уявилося.
В одному зі своїх ранніх віршів Антонич писав: «Є два світи: один круг нас, а другий – це ми…». Він вважав, що внутрішній світ людини так само важливий, як і навколишній видимий світ, та є такою самою реальністю, як і те, що ми зазвичай бачимо навколо. А якщо йдеться про митця – поета, маляра, скульптора, композитора, – то його твори, перед тим обдумані й пережиті, є цілим окремим світом. І світ цей нічим не гірший від реального, буденного з його перипетіями і пригодами, базарами і театрами, автами і велосипедами.
Як поет Антонич відчував, а як теоретик мистецтва знав, що емоції, враження, візії потребують досконалих формул, щоби стати близькими читачеві. Формула в Антонича – поняття багатозначне, так само й ми розуміємо його по-різному. Це й Антоничеві вірші, які є своєрідними «формулами екстази», спробою знайти для глибоких переживань і спостережень відповідні слова; це його статті, де автор роздумує про творчість, аналізує її, формулює секрети поетичної майстерності. Зрештою, можемо і ми назвати своє сприйняття Антонича формулами, що їх намагаємося винайти у читацьких враженнях, міркуваннях, дослідженнях. Адже формули – це наслідок контакту вражень та розуму, емоцій і слів, автора і читача.
Якщо Антонич жив би у казковій країні, то його окуляри були би зеленими: найголовніше, що потрапляло у його поетичний погляд, – це трави й листя, всуціль зелені ліси та всуціль зелені гори, які здалеку – наче великий зелений світ. Життєлюб Антонич бачив у всьому весняну здатність народжуватися, рости й розмножуватися, ставати зеленим. А назву його збірки «Зелена Євангелія» можна назвати квінтесенцією творчості.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно