6 історій, якими можна насолоджуватися довго
Полоз Єлизавета
23.03.2021
Напевно, кожному з нас відоме те відчуття, коли тільки прочитав книжку, але так у неї вжився, так звик до героїв, до світу, до стилю, що деякий час не в змозі почати іншу книжку, бо ще хочеться трошки того рідного, що вимушено полишив на поличці серед «прочитаного». Саме для таких випадків ми зібрали для вас історії з продовженням, якими ви зможете насолоджуватися вдвічі, а то й втричі довше!
Кетіль Бйорнстад, «До музики», «Ріка»
Перші два романи з трилогії норвезького письменника та композитора Кетіля Бйористада «До музики» та «Ріка» розкажуть вам історію про пристрасть і страждання, любов і смерть, про виховання та пошуки себе — і як все це втопає в нескінченній та вічній музиці. Головний герой роману Аксель переживає чимало жалю, одне за одним втрачає дорогих йому людей і губиться в своїх орієнтирах. І лише відточування з дня на день своїх навичок у створенні музики допомагає йому не впасти з краю.
Для Акселя музика — це навіть не життя, це сенс; те, що може заповнити чорну пустку всередині нього. Тому він продовжує грати, забуваючи про всі незгоди, відкидаючи всі запитання та сумніви: музика веде його вперед, і поки що, це все, чого він потребує. А вже цієї весни вийде завершальна книга трилогії – «Дама з Долини».
Жоель Діккер, «Правда про справу Гаррі Квеберта», «Книга Балтиморів»
Книжка «Правда про справу Гаррі Квеберта» здобула для свого молодого автора міжнародне визнання та була перекладена більш ніж 30 мовами світу. Головний герой — молодий письменник Маркус Ґольдман, який тільки-но пізнав успіх після написання свого першого роману, переживає творчу кризу та вирішує зустрітися зі своїм старим другом-викладачем Гаррі Квебертом задля поради та натхнення. І як виявляється, приїхав дуже вчасно: на його друга було відкрито справу за вбивство 33-річної давнини. Тож Маркус береться розслідувати цю справу, надумуючи написати про це нову книжку. Детективний роман повністю виправдовує себе: гострий сюжет, безперервна динаміка, маленьке містечко, кожен мешканець якого має свій мотив до вбивства, та постійна напруга, що — хоч як би банально це звучало — не відпускає до самого кінця. Але тільки дочитавши останню сторінку, ви дізнаєтеся, чи врятував Маркус свого друга та чи достатньо тепер матеріалу для наступної успішної книжки.
«Книга Балтиморів» інакша й подібна одночасно. Вона схожа за стилем написання, за веденням історії (розповідь постійно перебігає з минулого до сьогодення), спільний і головний герой. Але жанр і напрямок — інші. Не детектив — драма! Сімейна сага Ґольдманів із темними таємницями та скелетами в шафі. Історія про чоловічу дружбу, про відданість, про важкі, але, безумовно, важливі зв’язки з родиною. Другий роман більш виважений, наповнений тонким психологізмом та живими діалогами, і так само, як і перший, змушує дочитати до останньої сторінки. Тож, обирайте на свій смак: напружений детектив чи психологічний роман, а найкраще – все й одразу!
Гелен Філдінґ, «Щоденник Бріджит Джонс», «Бріджит Джонс. На межі здорового глузду»
Ми говоримо про довгі історії, а як щодо історії в ціле життя, що спливає за кілька моментів? Саме до таких можна віднести перші два романи трилогії про Бріджит Джонс. Майже тисяча сторінок, але написаних настільки невимушеною та легкою мовою, що за кілька днів ви вже будете сумувати за витівками головної героїні.
Назва другого роману якнайкраще описує серію, адже систематично робити дурниці, потрапляти в каверзні ситуації, створювати нові й нові непорозуміння можна лише «на межі здорового глузду». Але Бріджит не перестає ділитися своїм життям у щоденнику, щиро ділитися із вами, читачами й читачками, і тому ви стовідсотково співпереживатимете їй, як подрузі, сподіваючись на щасливий кінець.
Дорж Бату, «Франческа. Повелителька траєкторій», «Франческа. Володарка офіцерського жетона»
Вигадані історії, безперечно, цікаві, але найбільше нас вражають історії реальні, чи не так? Особливо, якщо в це важко повірити. Бату Дорж просто ділився на своїй сторінці в фейсбуці, як проходить його день, а в результаті назбирав історій на дві книжки. Історій, звичайно, і про себе, і про роботу й колектив у центрі керування польотами НАСА, але здебільшого все ж таки про свою екстраординарну напарницю Франческу, яка почувається як риба в воді серед величезних чисел, але абсолютно безпорадна в питаннях побутового характеру. Але вона не боїться помилятися й створювати «маленькі пригоди» для своєї команди, бо знає, що може на них покластися, а вони впевнені в її розрахунках і з усмішкою проводжають її подеколи інфантильні капризи.
Шанобливе ставлення одне до одного, абсолютна довіра та визнання неповторності кожного члена команди, певно, головний посил серії. І саме за їхньою взаємодією ви сумуватимете найбільше. Навіть після 900 сторінок тексту.
Аньєс Мартен-Люган, «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву», «Закохані в книжки не сплять на самоті»
Здається, кожен книгоман зголоситься, що для щастя людині достатнього чогось, щоб почитати, та горнятка кави зранку, але головна героїня, навіть володіючи кав’ярнею-бібліотекою, щасливою не почувається. Втративши в автокатастрофі чоловіка та маленьку дочку, Діана закривається в собі, ізолює себе від світу та втрачає будь-який сенс існування, а атрибути щастя їй замінюють атрибути горя — алкоголь та цигарки. Не бажаючи виходити з депресивного стану, хай як би сильно друг Фелікс намагався її витягнути, Діана вирішує податися до холодної Ірландії, де ніхто не знає ні її, ні її минулого. На чужині вона вчиться заново жити, довіряти й любити. У самотності вона віднаходить крихти надії, зачатки кохання та зростаючу віру в себе.
У продовженні роману Діана повертається до повноцінного життя, до друзів і родини в Парижі, відновлює роботу своєї кав’ярні та навіть зустрічається з чоловіком, який щиро її кохає. Але душею вона прагне повернутися до Ірландії, де залишила дорогого їй чоловіка. Полишивши сумніви та невпевненість, що керувала нею впродовж останніх років, Діана нарешті починає боротися за власне щастя.
Террі Пратчетт, цикл «Смерть»
Хоч раз у житті, але кожен побачиться зі Смертю. І хоча у «Дискосвіті» Пратчетта звичайні люди Смерть побачити не можуть (ця перевага надається лише чарівникам і відьмам, а також кішкам та деяким маленьким дітям), ви зможете насолоджуватися його компанією впродовж чотирьох романів! Тому давайте представимо його вам. Смерть, він, чоловічої статі, більш як за два метри ростом, із пустими очницями, у яких жевріють синенькі вогники, та з застиглою усмішкою. Незважаючи на свій чин, божествить життя та обожнює котів, і дуже засмучується, коли знаходить душу змертвілого котеняти. Після першої своєї відставки, він вже встиг попрацювати на фермі, видати доньку заміж, передати справи Смерті помічнику та новоприбулій онучці, і навіть перейняти на себе обов’язки Батька Вепра, залишаючи у панчохах подарунки дітям.
Читаючи «Морта», «Жнеця», «Душевну музику», «Батька Вепра» та «Крадія часу», ви споглядатимете, як Смерть подорожує у пошуках внутрішнього спокою і сенсу буття, порушуючи цікаві філософські питання, та потрапляє в каверзні ситуації. А якщо циклу «Смерть» вам буде замало або ви засумуєте за вічно мертвим, ви завжди зможете знайти його на сторінках будь-якого роману «Дискосвіту»: Смерть їхній постійний гість.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно