10 фактів про Надійку Гербіш
29.05.2020
Нещодавно українська письменниця, перекладачка, дружина, мама й мандрівниця, авторка серії казок «Мандрівки з Чарівним Атласом», «Пуанти для Анни» та бестселера «Теплі історії до кава» Надійка Гербіш поспілкувалась із своїми читачами у рамках проєкту «Запитай у автора», відповідаючи на їхні численні запитання про життя, творчість, мрії та плани. Якщо ж ви пропустили цю розмову – не засмучуйтесь. Ми підготували для вас 10 цікавих фактів про Надійку, які дізнались від неї самої.
Про письменництво і кордони
Внутрішній поклик та бажання писати не залежить від країни. Якби я проживала в іншій країні, можливо, я б писала інакше чи про щось інше. Навіть не можливо, а точно. Бо все-таки обставини, в яких ми живемо, якщо не визначають, то впливають на нас. Але я думаю, що я всеодно писала б. Через те, що інколи є щось таке, чого ти не можеш не робити. І, напевно, письмо для мене – це щось таке.
Про дитячі мрії
Я хотіла бути мамою, хотіла мандрувати світом, хотіла писати книжки. Це все збулося. Хоча скільки я себе пам’ятаю, також хотіла бути археологинею. Але нею не стала. Поки що.
Що надихає на написання книг
Просто життя. Життя різне: радісне і якісь сумні моменти, хвилювання та переживання. Вони всі впливають та надихають. Тому що хочеться фіксувати думки та враження, які зринають з цього приводу. І письмо дає таку можливість та нагоду.
Надмірна емоційність, надмірна вразливість, невитравний ідеалізм. Хоча ці риси водночас і хороші, але вони також завдають болю мені і відповідно моїм найближчим. Бо вони бачать мене у ці моменти хвилювання, мого болю чи в якихось моїх внутрішніх зсувах або зламах, які я проходжу. У цих рисах є щось хороше – вони допомагають писати, надихають, допомагають відчувати інших людей. Це додає певної емпатичності і розширює чи, навіть, поглиблює світовідчуття. Але це те, що у щоденному житті втомлює та заважає. Та нічого – намагаємося жити з самими собою, вчитися. І я вдячна людям, які мене люблять та приймають такою, яка я є.
Про найкращий спогад з дитинства
Їх багато. Я дякую Богу за щасливе дитинство. Не знаю чи найкращий, але цей спогад дуже часто зринає – військовий намет на подвір’ї, який ставив мені мій дідусь, якого я дуже любила і люблю, хоча його вже немає.
Про улюблений фільм та книгу
Я насправді дуже мало дивлюся фільмів, тому якщо я вже собі щось обираю – то він мені заходить. «Міст шпигунів» з Томом Генксом, «Життя інших», «Це прекрасне життя» – люблю ці фільми. Улюблених книг дуже багато, хочеться зараз перераховувати і перераховувати. Я скоріше назву улюблених авторів. Це Толкін, Лондон, О. Генрі, Освальд, Чемберс.
Про найбожевільніший вчинок
Я дуже люблю це слово «божевільний». Часто наші шалені вчинки приводять до чогось дуже класного. Мій найбожевільніший вчинок – напевно те, що я вийшла заміж у 18 років.
Тираж закінчився
Я перекладала багато книжок, і, звісно, є автори, які мені такі рідні-рідні. У мене є давня мрія перекласти книжки Лори Інглз-Вайлдер. Але зараз також хочеться перекладати не лише на українську, а й українських авторів на англійську, адже тепер я дедалі більше відкриваю таких авторів, яких хочеться показати цілому світу.
Про вміння читати думки
Я б не хотіла читати думки, в жодному разі. Мені подобається конфіденційність, яку дав нам Бог. Мені подобається, що деякі люди більше звіряють своє серце, а дехто не хоче відкривати його іншим. І це їхнє право. Але коли вони відкривають серце і ти розумієш, що ти можеш відкрити серце у відповідь, – це щось надзвичайне, це якась дотичність до вічності і чогось позаземного. А читати думки самотужки – ні, це нецікаво.
Про гру на музичних інструментах
Чи граю я на якомусь музичному інструменті? Скоріше, підіграю. Коли я співаю, мені подобається підігравати собі на фортепіано, але я не назву це гранням. Також колись я бринькала на гітарі, і мені це також дуже подобалося.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно